Біблійні казки: Казки та легенди про святих

Але злочини велетнiв врештi обурили людей настiльки, що тi пiднесли свiй голос, i голос iхнiй дiйшов до неба. Тодi Михаiл, Гавриiл, Рафаiл, Суриiл та Уриiл поглянули на землю й побачили потоки кровi i всякi злочинства. Янголи сповiстили Всевишнього про те, що вчинили грiшнi янголи.

– Вся земля, – оповiдали вони, – наповнилась кров’ю й нечестям. І ось душi померлих волають, i волання iхне доходить до врат неба… Люди не можуть врятуватися вiд нечестя, яке паплюжить лик землi. Ти знаеш про всi справи ще до iхнього початку, Ти все знаеш, що вони вчинили, i Ти нiчого не кажеш нам: що ми маемо вчинити з ними за такi беззаконня?

Бог розгнiвався на них за те, що вони забули Його закон i жили в розпустi, сварилися мiж собою, проливали кров, як воду, i вирiшив знищити iх до пня.

– Сповiсти йому, – сказав Вiн, – вiд Мого iменi про те, що гряде велика руiна, бо вся земля загине, води потопу розiллються всiею землею, i все живе загине. Але ти вкажи йому, як вiн може врятуватися, i повiдай йому, що рiд його розповсюдиться по всiй землi.

Потiм Господь звернувся до Рафаiла:

– Зв’яжи Азазiеля i кинь його в пiтьму, i прожени в пустелю, що розташована в Дудаелi, пошли на нього дощ з важкого й гострого камiння; оточи його пiтьмою… Хай вiн нiколи не бачить свiтла, i коли надiйде день суду, накажи ввергнути його в полум’я.

Потiм Господь прорiк до Гавриiла:

– Пiди до злих i розбещених синiв перелюбства, винищи поколiння сторожiв iз середовища людей, озброй iх один проти одного, нехай вони загинуть вiд своiх власних рук, днi iхнi скоро скiнчаться.

Вiдтак Господь прорiк до Михаiла:

– Пiди i сповiсти Самiяза про кару, яка чекае на нього i всiх, хто чинив злочини та жив у нечистотi. Зв’яжи iх пiд землею на сiмдесят родiв до дня суду й руйнування, до останнього вселюдного суду. Тодi вони будуть кинутi в провалля вогненнi на муки й залишенi там на цiлу вiчнiсть. Вигуби всi душi, вiдданi нечестивим насолодам, винищ поколiння сторожiв, бо вони пригноблювали синiв людських, вимори усiх гнобителiв, знищ усяке лиходiйство.

Натомiсть люди праведнi отримали вiд Господа обiтницi й нагороди.

За iншою легендою, Бог довго думав, як знищити велетнiв, але нiчого придумати не мiг. Тодi Вiн порадився з царем «iншоi землi». А цар цей iм’ям Азазель був двоголовим велетнем. Вiн порадив Боговi наслати такий потоп, щоб вода залила всю землю, окрiм однiеi високоi могили, яку цар лишив собi для порятунку.