Казки про богатирів та лицарів

Старший з них ударив ногою у ворота, i залiзна брама вiдразу розчинилася.

Розбiйники вступили у двiр, рушили до палацу. Тепер Мирко зрозумiв, у чий замок потрапив. Але вже нiколи тiкати. А куди сховатися? Шмигнув пiд постiль, притаiвся.

Старший завiтрив тут чужу людину i закричав:

– Браття, хтось е в нашому палацi!

– Правда… Хтось тут мусить бути, вже й до iжi брався, – закричали й iншi.

Глянули пiд постiль i побачили Мирка:

– Ану, вилазь! – заревiли. – Як ти смiв сюди зайти?!

Витягли хлопця й одразу впiзнали, бо й вони допомагали песиголовцям у вiйнi й запам’ятали, як Мирко рубав ворогiв шаблею.

– Настав твiй кiнець! – сказав старший розбiйник, витяг шаблю й нараз вiдрубав йому голову.

Посiкли Мирка на кавалки i через вiкно викинули на двiр.

Сiли розбiйники до столу, iли-пили, бенкетували до пiзньоi ночi, а тодi полягали. Спали, доки сонце не загрiло на пупець. Тодi пробудилися, поснiдали й знову – на розбiй.

Коли настала тиша, з корчiв вилiзла гадина з дiвочою головою, притяглася до мiсця, де лежав порубаний Мирко, склала тiло докупи й помастила живлющою водою.

Хлопець одразу ожив i зробився в десять разiв сильнiшим i гарнiшим. У ту ж мить на дiвцi гадиняча шкiра облупилася до попiдплеч. З’явилися у неi i руки. Та доки хлопець роздивлявся, нiкому було й подякувати – дiвка втекла у корчi, щоб ii нiхто не побачив.

Зайшов Мирко до палацу, наiвся, напився й чекае розбiйникiв, щоб з ними поборотися. А вони вернулися уже понадвечiр. Побачили хлопця i – здивовано:

– Воскрес той, котрого порубали ми! Ану до нього!

Почалася бiйка.

Розбiйникiв дев’ять, а Мирко один. Обступили його зi всiх бокiв i кiнець кiнцем забили. Посiченого на шматочки викинули через вiкно на двiр.

Їли, пили, гуляли й полягали спати. Вранцi знову зiбралися з дому. Коли настала тиша, гадина-дiвка витяглася з корча, поскладала порубане тiло, помастила живлющою водою, й Мирко ожив у десять разiв сильнiший i кращий.

Дiвка сховалася в траву, а гадиняча шкiра з неi облупилася уже до колiн.

Гей, а Мирко ледве дочекався вечора, аби зiткнутись з ворогами. Увечерi вернулися розбiйники, i знову почалася страшна бiйка. Мирко смiливо нападав, чотирьох поранив, але й цього разу перемогли його. Порубали i через вiкно викинули на двiр. А самi, як звичайно, iли, пили, гуляли й полягали спати.

Коли рано розбiйники пiшли собi геть, дiвка-гадина знову зiбрала Миркове посiчене тiло, красно його склала, помастила живлющою водою, i хлопець ожив.