Казки про богатирів та лицарів

Попроси сокири, я нарубаю дерева i зробимо хату.

Пiшов Тимко i принiс сокиру. Нарубали дерева й поставили хату.

Але недалеко було мiсто, де жив один цар. Була в нього дочка, яка нiяк не могла вийти замiж. Дивилася на портрети i не могла вибрати собi легiня. Батько iй каже:

– Донько, чому не вiддаешся?

– Тому, що немае по менi легiня. Ми зробимо так. Покладете менi на голову вiнок, i я вийду на найвищий, дванадцятий поверх. Хто пострiлом зiб’е менi вiнок, за того i вийду – хоч принц, хоч простак.

І цар розiслав по свiту новинки з об’явою: «Хто моiй дочцi зiб’е одним пострiлом з голови вiнок – за того вона вийде».

Дiстав оту новинку i Тимко Безрукий. Читае i смiеться. Єруслан питае:

– Чого ти смiешся?

– Смiюся, бо тут таке смiшне написано.

– Ану, дай менi новинку.

Прочитав Єруслан царську об’яву й думае: це може бути правда!

І почав сходитися народ до царя з усiеi держави. Каже Єруслан:

– Тимку, неси й мене.

Прийшли вони i бачать: витязi один за одним почали стрiляти, але бояться, що уб’ють царiвну.

– Тимку, йди до царя i скажи, аби привiз найбiльшу гармату.

Тимко пiшов i передав царевi слова Єруслана. Цар наказав запрягти шiсть пар коней. Привезли гармату i величезну кулю.

Стрiлив Єруслан – i вiнок одразу полетiв з голови царiвни. Народ заплескав у долонi. Царська донька спустилася вниз i пiдiйшла до Єруслана Лазаровича. Друзi повернулися з царiвною до своеi хати, i Єруслан каже:

– Тимку, оце твоя жiнка.

– Не моя, – вiдказуе Тимко, – бо ти вiнок збив.

– Так, але менi жiнки не потрiбно – бачиш, я без нiг.

– І я не можу ii взяти, бо не маю рук, – не пристае Тимко.

– Ну, коли не можеш, то не буде нi твоя, нi моя. Буде нашою сестрою. Але не смiй ii чiпати, бо голову знiму.

Через якийсь час молода царiвна геть змарнiла. Єруслан у всьому запiдозрив свого побратима i дуже розсердився:

– Тимку, що ти робиш? Казав я тобi, аби ти взяв ii за жiнку. Не схотiв, вiдмовився. А тепер ii чiпаеш? Голову знiму!

– Я iй нiчого не роблю, – вiдповiв Тимко.

Покликали царiвну. Єруслан питае:

– Сестро, скажи правду, чiпае тебе Тимко? Але чисту правду, бо обом вам постинаю голови!

– Нi, вiн мене не рушае, – сказала царiвна.

– То що тобi е?

– До мене щоночi прилiтае шаркань (дракон) i ссе моi груди.

– В який час?

– О дванадцятiй.

Єруслан подумав i сказав:

– Ну, Тимку, ти станеш у дверях, а я – бiля вiкна. Коли шаркань з’явиться, ми спiймаемо його.