Казки про богатирів та лицарів

О дванадцятiй годинi дванадцятиголовий змiй спустився бiля хати i тягне своi голови прямо до дiвчини. Єруслан схопив його за шию i гукае:

– Тут е, брате!

Шаркань почав проситися:

– Єруслане Лазаровичу, вiдпусти мене…

– Не пущу, бо ти мою сестру зовсiм виссав!

– Я бiльше не прийду, тiльки вiдпусти.

– Пущу тебе, якщо принесеш цiлющоi i живлющоi води.

– Принесу.

– Але не думай, що втечеш вiд мене, я тебе знайду i в другiй державi!

– Нi, не втечу. Принесу…

Єруслан його пустив. Шаркань принiс у двох ротах води.

Єруслан не вiрив. Вiдрубав одну змiiну голову, а потiм помазав цiлющою водою, приложив до шиi i помазав живлющою водою. Голова ожила. Тодi вiдпустив шарканя. У кишенях знайшов своi ноги, змочив цiлющою водою, приставив iх до тiла i змочив живлющою водою – й ожили його ноги, почав ними ходити. Питае Тимка:

– Ну, братику, а де твоi руки?

– Немае.

– Зараз будуть!

Помазав Єруслан Тимковi культяпки цiлющою й живлющою водою – i стали в Тимка руки.

Єруслан йому сказав:

– Бери собi царiвну за жiнку, а я пiду геть.

Вийшов на одне поле. Побачив чоловiка, який пас свиней. Пiдiйшов ближче i впiзнав у ньому короля, якого вiн женив. А король його не впiзнае.

– Що ти тут робиш? – спитав Єруслан. – Чому пасеш свинi? Ти ж король!

– Так, я король, багатий, а пасу свинi. Мушу пасти, бо знайшла мене бiда. Один витязь, Єруслан Лазарович, висватав за мене кляту витязьку, а вона йому за те вiдрубала ноги, i вiн загинув, а мене примусила пасти своi свинi.

У дворi поставила три шибеницi: як прижену свиней зарано – повiсять, якщо якусь загублю – теж повiсять.

Єруслан каже:

– Чи е в тебе грошi?

– Трохи е.

– Тодi йди до мiста i купи три залiзнi прути.

– Не можу йти, бо свинi погубляться.

– Не бiйся, я iх попильную.

Пiшов король плачучи. Купив прути i принiс. Помахав прутом Єруслан i каже:

– Добрий. А тепер жени свиней додому.

– Не жену, бо мене повiсять.

– Не бiйся, не повiсять, лиш жени.

Пiшли через поле. А там була вода, а через воду мiст. Як вийшли на мiст, стала одна велика свиня поперек моста i не пускае iнших.

– Чому ця свиня не пускае iнших? – питае Єруслан.

– Чекае, бо на мостi я кожний раз мушу поцiлувати ii в рийку.

Єруслан каже:

– Тепер пiду й поцiлую я.

Схопив свиню за ногу, вдарив нею об мiст i кинув у воду. Іншi пострибали за нею й потопилися. Король плаче:

– Тепер я загину!

– Не бiйся, не загинеш.