Казки про богатирів та лицарів

І почали пити вино бочками. А коли були вже напiдпитку, Зелений витязь каже:

– Ходiмо на вечорницi. Є тут три дiвчини, три сестри. Старша моя, середуща – iншого молодого принца, а молодша ще не мае пари i буде твоя. Правда, якщо ii не захочеш, вiзьми середущу.

Посiдали на коней i iдуть, iдуть до тих дiвчат, яких колись принц звiльнив вiд батька – Поганина. Але Зелений витязь про все це не знав.

Як приiхали i стали перед iх палацом, сестри збiгли вниз i впiзнали обох легiнiв. Усi три найперше пiдбiгли до принца, а молодша обняла його i поцiлувала.

А Зелений витязь сидiв на конi й сердито дивився. Дiвчата повернулися за ним i повели його в кiмнату.

Почали гоститися. Коли всi наiлися i напилися, то дiвчата почали гусляти, а два витязi – спiвати…

Та Зелений витязь усе п’е та п’е. Коли геть сп’янiв, то почав рiзати зубами.

– Може, в тебе, цiмборо, оскомина, що ти зубами рiжеш?

– Не оскомина в мене. Я рiжу зубами, бо ми два без кровi не розминемося…

– Чому?

– Я був у цьому домi ранiше за тебе, а дiвчата найперше прибiгли до тебе i повели в кiмнату.

– Чому? Спитай iх.

Але вiн не питае, лише зубами рiже:

– Хочеш битися шаблями чи розщибатися?

– Як ти сам бажаеш.

– Будемо розщибатися!..

Коли вони стисли один одного пiд руки, Зелений витязь каже:

– Ну, кидай!

– Кидай ти, бо ти затiяв бiйку.

І Зелений витязь кинув принцом до колiна в землю. Але той вiдхопився i кинув ним до пояса. Витязь натужився i кинув принцом до плечей.

– Чого плачете? Зелений витязь винен сам. Розсердився, чому ми наперед завели в кiмнату принца, а не його, i не хотiв слухати – чому…

А хлопець сказав:

– Зелений витязь був у вас ранiше за мене, то чому вас не звiльнив? Не я, а вiн затiяв битку. Я мусив вiдрубати йому голову, бо iнакше вiн менi би вiдрубав.

– Та ми плачемо, що два найсильнiшi витязi не могли жити в мирi.

Поховали витязя, i хлопець питае:

– Сестри, хочете iхати зi мною чи залишаетеся тут?

– З тобою, з тобою! Ти нас звiльнив, i будемо з тобою!

Принц дiстав золотий прутик, вдарив ним iз трьох бокiв по палацовi i загадав, щоб той палац став яблуком. Золоте яблуко поклав собi в кишеню, i приготувалися в далеку дорогу: на одного коня сiв принц iз нареченою, на другого – ii старшi сестри. Конi пiднялися пiд хмари й полетiли.