Правда і Кривда: Побутові, моралізаторські казки та притчі

І каже та пiч:

– Дiвонько-голубонько, обчисть мене, обмаж мене, – я тобi у великiй пригодi стану!

Дiвчина замiсила глину, полiзла у пiч, обчистила, обмазала; пiч iй подякувала, дiвчина й пiшла далi.

Йде та йде, – зустрiчае ii жiнка та й каже:

– Здрастуй, дiвчино!

Дiвчина вiдказала iй:

– Доброго здоров'я!

– Куди ти йдеш, дiвчино? – спиталась жiнка.

А дiвчина й каже:

– Іду, тiтонько, щоб де найнятися.

– Наймись у мене, – сказала жiнка.

– Добре, – вiдказала дiвчина, – наймусь.

– У мене, – каже жiнка, – невелике дiло, аби ти вмiла зробити те, що я скажу.

– А чому ж не зумiю? – каже дiвчина. – Раз менi покажете, панiматко, а вдруге i сама знатиму.

Ото прийшли додому, де та жiнка жила. Жiнка й каже:

– Ось що, дiвчино: оце тобi казани, то ти рано й вечiр нагрiй окропу, вилий у корито i борошенця туди всип, i замiшай, – тiльки гляди менi, щоб не гаряче було, тiльки тепленьке. Та не бiйся, що б не бачила, що б не чула, – стань на порозi, двiчi свисни, то до тебе позлазяться гадюки, ящiрки, жаби i всякий звiр.

Дiвчина сказала:

– Добре, панiматко, так буду робити, як ви мене навчили.

Увечерi дiвчина хутенько затопила пiч, приставила окропу, нагрiла трохи, повиливала в корито, борошенця туди всипала й замiшала. Стала на порозi, двiчi свиснула, – як почали злазитись гадюки, ящiрки, жаби i всякий звiр, та кожне до корита, понаiдались усi та й порозлазились.

І так цiлий рiк дiдова дочка там служила i робила те, що iй хазяйка казала, а як кiнчився рiк, то та жiнка й каже дiвчинi:

– Ось що, дiвчино: оце вже сьогоднi рiк, як ти в мене. Коли хочеш, то й другий будь, а не хочеш, то як хочеш: ти менi добре робила, спасибi тобi.

Дiвчина подякувала хазяйцi за хлiб, сiль i за все i сказала:

– Хочу додому, – спасибi вам, панiматко!

Хазяйка й каже iй:

– Пiди ж вибери якого хочеш коня й воза.

А сама наготувала повнiсiньку скриню всякого добра, дала iй i випровадила з лiсу.

Їде дiдова дочка повз ту пiч, що вона мазала, коли гляне – аж повнiсiнька пiч пирiжкiв. От пiч i каже:

– Дiвонько-голубонько, на тобi оцi пирiжки за те, що ти мене прибрала – спасибi тобi!

Дiвчина подякувала, i тiльки що пiд'iхала, а пирiжки так i пороснули у возик; пiч заслонилась, а дiвчина поiхала далi.