Правда і Кривда: Побутові, моралізаторські казки та притчі

Дурень убив i ту, обiдрав шкуру та й кричить:

– Сороки, ворони, свiже м'ясо!

А сам вийшов у поле, запалив волосинку, – до його й прибiг кiнь гнiдий. Дурень i сказав йому:

– Неси мене до царя!

– Пане мiй милий, пане мiй любий! Лiзь у лiве вухо, а в праве вилiзь та бери менi гарне вбрання, а собi ще й краще!

Дурень полiз у лiве вухо, а в праве вилiз таким козаком! Кiнь i питае його:

– Як тебе, пане, нести: чи поверх дерев, чи до половини дерев?

– Неси поверх дерев!

Кiнь i понiс його поверх дерев.

– Гей, ви! Простилайте сiряки, щоб кiнь копитiв не помазав.

Брати й прослали сiряки. От розiгнався кiнь, як стрибнув, – на сажень до царiвни не доплигнув, тодi назад i вернувсь.

Як приiхав найменший брат додому, влiз коневi в праве вухо, а в лiве вилiз таким дурнем, як був i перше; прийшов додому, залiз за грубу та й сидить. Прийшли брати та й хваляться тим, що бачили.

– Може, то я? – сказав дурень з-за груби. Брати тiльки засмiялись.

От збирались брати i втрете. Дурень i собi попросив кобилу.

– А та ж де? – спитали брати.

– Здохла!

Вони дали й третю кобилу. Дурень обiдрав з неi шкуру й кричить:

– Сороки, ворони, свiже м'ясо! – та й кинув.

А сам вийшов у поле та й запалив волосинку, – до його прибiг вороний кiнь. Дурень i сказав йому:

– Неси мене до царя!

Кiнь каже:

– Пане мiй милий, пане мiй любий! Лiзь у лiве вухо, а в праве вилiзь, та бери менi убрання хороше, а собi ще краще!

Дурень полiз у лiве вухо, а в праве вилiз таким козаком, що й Господи! Кiнь i каже йому:

– Як же тебе, пане, нести: чи поверх дерев, чи до половини дерев?

– Неси поверх дерев!

Кiнь як понiс його вище лiсу, нижче хмари.

– Гей, ви, простилайте сiряки, щоб кiнь копитiв не помазав!

Брати й попростилали сiряки. От кiнь розiгнався, як стрибонув, – доскочив до царiвни. Найменший брат узяв у неi перстень, поцiлував ii та й поiхав назад. Як приiхав додому, полiз коню в праве вухо, а в лiве вилiз таким дурнем, як був перше, прийшов додому та й залiз за грубу.

– От так плига! Вiн хороший, та й кiнь до його!..

Дурень виткнув голову з-за груби та й каже:

– Може, то я?

– Чи не згубив ти останнього розуму? – засмiялись брати.

Дурень i полiз назад за грубу.

Тим часом цар знов послав сказать, щоб збирались до його в дворець усi: й старi, й малi, й калiшне.