Правда і Кривда: Побутові, моралізаторські казки та притчі

Полiзли розумнi аж на самий вершок дуба i сидять, а Іван i собi лiзе, а за собою i ступу тягне на дуба. Вилiз, сидить i ступу держить.

От iдуть розбiйники з своiх промислiв та й стали ночувать пiд тим дубом. Назбирали дров собi, зачали варить у великому казанi кулiш на вечерю. Наварили, посiдали кругом казана, побрали ложки та тiльки що стали iсти та все студять, бо дуже гарячий був, а Іван як пустить ступу, та прямо в казан. Кип'ячений кулiш геть-чисто позаляпував iм очi. Вони з ляку як посхвачувалися та й ну тiкать у лiс, забули й товар, котрий награбили в крамарiв.

Іван тодi злiз з дуба та й каже братам:

– Лiзьте додолу.

Брати позлазили, забрали увесь товар, конi i поiхали додому, а Іван узяв собi тiльки сопiлку. Взяв вiн ту сопiлку i ну грать. А була та сопiлка не проста, а чарiвна: як заграе, так усе живе й танцюе. От заграв Іван, так i пiшло все танцювать: i вовки, i зайцi, i лисицi, й ведмедi. А Іван все гра та смiеться. Уже тi звiрi сердешнi танцювали, танцювали i поморились. Уже за дерева хватались та держались, щоб не танцювать, та нi, не вдержаться.

Уморився Іван, лiг вiдпочивать. Трохи оддихнувши, встав i пiшов у город. Люди саме несли на базар продавать хто паляницi, хто крашанки в коробцi, а хто квас у вiдрах. Іван як заграв у дудочку, так i пiшли всi танцювать. Один чоловiк нiс коробку яець та побив iх чисто, танцюючи, i сам як чортяка убрався в яечню. Тi, що спали, посхвачувались та давай i собi танцювать: хто голий по хатi, хто без штанiв, хто без сорочки, а хто без спiдницi.

Пiшов увесь город перевертом: i собаки, i свинi, i кури, все чисто, що було живе, пустилося танцювати.

Уморився Іван, граючи, i пiшов у слободу найматися в робiтники. Прийшов, а зустрiчае його пiп.

– Наймись до мене, добрий чоловiче, в робiтники.

– Добре, – каже Іван.

– А що ти вiзьмеш у год?

– Та я недорого вiзьму: п'ять карбованцiв.

– Як так, то й так, – каже пiп.

Найняв вiн робiтника та на другий день i послав волiв пасти. Погнав Іван волiв на сiнокiс, а сам вилiз на стiг i сидить, а воли пасуться.

От згадав вiн про свою дудочку i заграв. Як заграв, а воли зараз i пiшли танцювать. Танцюють i танцюють, уже воли чисто поперепадались. Пригонить Іван волiв увечерi додому, а вони голоднi, ревуть та з загати смичуть гнилу солому i iдять. Сам Іван повечеряв та лiг спать. На другий день погнав знову волiв пасти. Пас, пас, а потiм знов заграв, i все пiшло танцювать. Дограв до вечора i погнав волiв додому голодних i замучених танцями.