Правда і Кривда: Побутові, моралізаторські казки та притчі

Дивиться пiп на худобу та й каже:

– Де вiн iх у чорта пасе, що вони такi худi та голоднi?

От вiн вирiшив самому пiти i подивитися, де той Іван iх пасе. На третiй день погнав робiтник волiв пасти, а пiп i собi слiдом за ним. Пiшов та й сiв у тернику. Сидить i вигляда, що Іван буде робить. А той знов вилiз на стiг та й давай грати. Як пiшло все танцювати – воли i всяка тварюка, а далi i пiп у тернику. Терник був густий, i пiп як почав по ньому плигать, як почав, то й порвав на собi штани, рясу, сорочку, а косу та бороду чисто вискуб терном.

Бачить пiп, що лихо, та давай кричать, щоб робiтник перестав грати. А той грае собi i не чуе. А далi зирк у терен, коли пiп плига, як оглашенний, вiн тодi й годi грать. Пiп вискочив та й дав тягу додому.

Добiг до села та як чкурнув вулицями. Люди його не пiзнали, дивляться, що в нього тiльки клаптi висять з одежi, а все тiло видно, i давай на нього тюкать. Вiн тодi звернув з вулицi, перелiз через тин та як гайнув по городах бур'янами, а собаки за ним.

Дехто думав, що розбiйник, та давай його цькувать собаками. Прибiг пiп додому увесь в реп'яхах. Попадя не впiзнала та з переляку i каже робiтникам:

– Бiжiть виженiть з двору скаженого чоловiка.

Тi побiгли з дрючками, аж вiн до них забалакав.

Тодi робiтники узнали попа, привели його в хату, i давай вiн попадi розказувать про Івана. Попадя слухае та тiльки дивуеться.

Увечерi пригнав Іван волiв, загнав у загiн, дав сiна, а сам пiшов вечеряти. Увiйшов у хату, а пiп йому й каже:

– Ану лишень, Іване, заграй попадi коротенькоi пiснi.

А сам узяв та й прив'язав себе до стовпа, котрим був пiдпертий сволок у хатi. Іван сiв долi бiля порога i почав грати. Попадя вмостилася на лавi, щоб послухать, як вiн грае, та як схопиться з лави i давай танцювати. А далi як закрутиться якоiсь панськоi, та й мало iй мiсця. Де в чорта взялась кiшка, вискочила з-пiд припiчка та давай i собi плигать. А пiп державсь, державсь руками, а воно його так i сiпа бiля стовпа.

Сiпало, а далi канат ослаб, i давай тодi пiп стрибать кругом стовпа на канатi. Стрибав, стрибав та вже аж боки понамулював канатом, а тодi давай кричать Івановi:

– Годi! Перестань! Хай тобi бiс!

Іван перестав грать, сховав у пазуху свою дудку та тодi й пiшов спать. Пiп i каже попадi:

– Давай Івана проженем завтра, а то вiн зовсiм замучить i нас, i наших волiв.

Іван брав одежу в сiнях та й чув, що пiп казав попадi.