Правда і Кривда: Побутові, моралізаторські казки та притчі

Але те було не так швидко: може, через мiсяць, може, через два приiжджае пiп до царя.

– Здоровi були, ваша iмператорська величнiсть!

– Здоров! – вiдповiдае цар. – Ну, що скажеш?

– Не знаю, чого ваша величнiсть мене викликали.

Цар тодi каже:

– Ти зрiс, оженився i жодноi бiди ще не знав?

– Так, ваша iмператорська величнiсть.

– Як же це?

Пiп розповiв, що його батько був багатий i при цьому вiн нiякоi бiди не знав. Коли ж помер, усе багатство синовi залишив i попом зробив, вiн теж лиха не скуштував.

Розгнiвався цар тодi i каже:

– Я царством керую, чому ж я бiду знаю?.. Ну, загадаю тобi три загадки. Якщо вiдгадаеш, то буде тобi прощено, а не вiдгадаеш – голова злетить з плечей!

І дав йому цар строку три доби, щоб вiдгадав:

Чи вище до небес, чи в землю глибше?

Скiльки на небi зiрок?

Що цар думае?

Пiшов пiп додому. Сидить вiн i думае, але нiчого не може надумати, як на тi загадки вiдповiсти. Прийшов строк iти до царя давати вiдповiдi.

Приходить пiп до царського двору, дивиться: стоiть на вартi солдат.

– Що тобi казати, – вiдповiдае пiп, – адже однаково ти менi нiчим не допоможеш!

Та все ж таки розповiв солдатовi, навiщо його цар викликав i якi загадки дав. Тодi солдат каже:

– Скидайте, панотче, свiй одяг, вбирайтеся в мiй i стiйте на моему мiсцi. А я пiду до царя загадки вiдгадувати.

Обмiнялися вони одягом, солдат пiшов до царя, а пiп став на його мiсце вартувати.

Приходить солдат до царя, привiтався.

– А що, вiдгадав загадки? – запитуе цар.

– Вiдгадав, – каже солдат.

Цар питае:

– Ну, скажи, чи вище до небес, чи глибше вниз у землю?

– Нi, ваша iмператорська величнiсть, вниз глибше.

– Чому ж?

– Бо моi дiд i прадiд, батько й мати, брат i сестри як пiшли туди, то й досi iх нема. А в небесах, коли б'ють у барабани, то все чути.

– Ну, а скажи, скiльки зiрок на небi?

Переодягнений солдат витягае з торби купу вовни, настриженоi з вiвцi, i каже:

– Ось стiльки, прошу глянути, ваша iмператорська величнiсть.

Цар питае:

– А ти вiрно полiчив?

– Прошу перевiрити! – вiдповiдае той.

– Ну, а тепер скажи менi, що я думаю!

– Ви думаете, що я пiп, а я – солдат.

– А пiп де?

– На мое мiсце став!

Дав тодi цар солдатовi вiдставку, а пiп служив на його мiсцi, поки не вiдслужив строк.

Бiдний гуцул i старий опришок

Жив раз гуцул Дьорко.