Прокляте болото: Казки про відьом і чарівників

– А гарбузи е? – питае стара.

– Є.

– То принеси.

Розрiзала чарiвниця гарбуз, промовила якесь слово i зробилася карета.

Тодi каже наймичцi, аби вивела найбiльш вгодоване порося.

Вивела надвiр кнура, а стара перетворила його в кучера.

– А чи маеш ти в що одягнутися i взутися? – запитуе бабуся дiвчину.

– Маю.

– Принеси.

Чарiвниця ще щось пошепотiла, i став одяг Марiйки нiби позолоченим, а чобiтки такi, що й царiвна подiбних не мала.

Бабуся допомогла одягнутися наймичцi, посадила на карету i наказала, аби вона далi пiвночi не була на тiй забавi.

А щоб знала, коли ж та пiвнiч буде, то чарiвниця вiдрiзала вiд киптаря гудзик, i з нього зробився золотий годинник.

– Пам’ятай собi. Рiвно опiвночi конi стануть мишами, бричка – гарбузом, кучер – поросям, а годинник – гудзиком.

Кучер махнув батогом, i бричка погуркотiла до мiста. Приiхала вона до того дому, i всi князi, королевичi вiдразу задивилися на неi. Ще такоi вродливоi графинi тут не було.

Пiдходить до неi царевич i вiдразу запрошуе танцювати.

Вона танцюе, а пiд стiною, бачить, сидить графиня з донькою, та нiхто на них навiть не дивиться.

Веселилася, танцювала, але чуе: пора iхати. А царевич так ii собi сподобав, що не вiдпускае. Вона якось вирвалася вiд нього i побiгла до брички. Вiн за нею. Каже:

– Скiльки я не iжджу по балах, де не буваю, але такоi красунi як ти ще не бачив.

Вона сказала кучеровi iхати, але царевич пiдскочив до брички i зняв з ноги чобiток.

Приходить царевич додому i розповiдае батьковi, що бачив надзвичайно вродливу дiвчину.

Думае женитися, але не знае нi хто вона, нi звiдки.

Наказуе цар слугам:

– Вiзьмiть чобiток, що мiй син принiс, i шукайте такоi дiвчини, аби вiн придався до ii ноги.

Почали слуги обходити всi багатi родини, бо бiднi не мають за що на бали iздити, i зайшли до цiеi графинi. Дають мiряти чобiток ii дочцi. Не пiдходить.

– А може, ще хтось з жiнок живе з вами? – питають слуги.

– Нема бiльше нiкого.

Хiба наймичка.

– Кличте.

Примiряли слуги чобiток i в цю ж хвилину сказали збиратися i iхати з ними.

Пiзнав ii царевич. Хоч вона була бiдною, сказав, що то його суджена i вiн жениться. Багачi обурилися i не захотiли йти на весiлля. Цар тодi сказав, аби запросили лише бiдних: кривих, горбатих, голодних…

Я мав якусь справу i проходив повз царський палац. Як побачили царськi слуги, що ще один кривий негощений, то табуном кинулися до мене.