Прокляте болото: Казки про відьом і чарівників

Той узяв, як почитав, та як закричить:

– А-а-а!

Та до своiх слуг:

– Забрать його i на шибеницю! Вiн мого сина-богатиря вбив, вiйсько мое розбив, забрать його i на шибеницю!

Вiдразу схопили Бову. Добре, що не закували, не зв’язали рук. Так воiни з шаблями, з мечами взяли його i повели. А шибениця була там край мiста.

Вели, вели, вели. Дивиться Бова, вже край мiста, вже шибениця стоiть. Думае: «Що ж це мене так карають, за що? Хто? Невже ж це сам князь мiй звелiв? А його дочка так мене любила… І, знаться, послали мене, щоб тут повiсили… Та невже ж я дозволю, щоб мене повiсили?»

Як скочив на одного воiна, як вихопив шаблю, як почав усiх рубать! Порубав усiх i давай тiкать.

Тут дали знати царю Султану Султановичу, вислали знову вiйсько, догнали Бову, схопили, привели назад.

А в Султана Султановича теж дочка була. Як побачила Бову Королевича – зараз розтанула геть! І каже своему батьковi:

– Тату, нащо вам його вiшати? Вже все рiвно ваш син, а мiй брат не вернеться, раз вiн його вбив.

Вiйсько так само. А як вiн такий сильний богатир, вiзьмемо його до себе, нехай буде нас захищать, коли хто-небудь нападатиме (вона вже вирiшила, що вийде за нього замiж).

Ну, цар подумав: «Нехай буде так».

– Гайда, ну, бери його до себе!

От вона взяла його до себе i почала йому щось за замiж говорити. Вiн як почув за замiж, та й каже:

– Я зовсiм не знаю, що це таке жениться i що це таке замiж, я ще молодий, менi не до цього.

Вона побачила, що вiн вiдбиваеться, пiшла до батька i каже:

– Вiзьмiть, тату, i посадiть його в тюрму (не сказала «вiшайте», а «в тюрму»).

Вона думала: «Схожу до тюрми, як вiн i звiдти не захоче мене взяти, скажу тодi вже батьковi: «вiшайте його, чорт з ним!»

От взяли його, посадили в тюрму. Сидить вiн. Пiшла вона до тюрми i знов питае:

– Ну, що, Бова Королевич, ти нiчого не надумав? Чи не краще взяти тобi мене замiж i царювати? Зараз мiй батько половину царства тобi передасть.

– Іди, – каже Бова, – до чорта зi своiм царством, зi своiм батьком!

Вона розсердилася, пiшла й сказала своему татовi:

– Тату, вiзьмiть його, повiсьте к бiсу!

От i послав цар вiйсько:

– Ідiть, – каже, – заберiть його, поведiть i покарайте.

От вiн чуе, що вже йдуть вiйська забирать його, – почав по тюрмi бiгать, дума: «Хоч би яку-небудь палицю знайти…» Побiг. Мацнув один, другий куток, третiй – знайшов меч. Дивиться – заiржавлений, а наче схожий на його меч. А його меч називався меч-кладенець.