Амаркорд (збірник)

Наприклад, коли було введено нову грошову одиницю – гривню, то з повiдомлень про це в нiмецьких газетах складалося враження, нiби наступним кроком украiнського уряду буде заборона ввезення будь-якоi iноземноi валюти, переростання iнфляцii в гiперiнфляцiю, а за кiлька днiв узагалi почнеться громадянська вiйна. Певна рiч, таку ситуацiю не можна було вважати сприятливою для першого ознайомчого вiзиту, тим бiльше для людини, яка не тiльки нiколи не вiдчула, що таке iнфляцiя, жодного разу не бачила украiнського прикордонника, а й навiть не уявляе собi, що можуть iснувати пiд'iзди будинкiв, у яких свiтло не вмикаеться само собою щоразу пiсля того, як вiдчиняються вхiднi дверi, не кажучи вже про пiд'iзди, у яких взагалi немае свiтла чи вхiдних дверей.

Потiм ще кiлька разiв гiпотетична дата нашого вiзиту збiглася з рiзким похолоданням у захiдних областях Украiни, несподiваним снiгопадом, засухою i рiзким пiдвищенням температури протягом тривалого часу (мiсяць, а то i бiльше). Кiлька разiв ми просто витрачали вiдкладенi на поiздку грошi, i доводилося чекати, поки назбираемо ще або поки батьки Германа знову запропонують нам фiнансову пiдтримку нашоi поiздки.

Але якось ми вирiшили, що вiдкладати бiльше неможливо, i якщо ми хочемо поiхати, то це треба робити негайно. Точнiше, так вирiшив Герман, i коли я прийшла ввечерi додому, вiн повiдомив, що своi речi вже зiбрав, отримав сьогоднi вранцi з украiнського посольства паспорт iз вiзою, а завтра вдосвiта ми вирушаемо, квитки вже зарезервовано.

Ми iхали рейсовим автобусом, у якого були «надiйнi вiкна на кордонi», тому Германовi не пощастило зазнати класичних митних вражень вiд першого знайомства з нашою краiною.

Перетин кордону минув навдивовижу швидко, цьому посприяв ящик нiмецького пива, який зник з-пiд сидiння водiя i майже непомiтно для пасажирiв опинився в кiмнатцi митного контролю. Єдиним яскравим враженням, яке випало на долю Германа дорогою до Львова, був туалет бiля бензозаправки, де автобус зупинився. Ішов дощ, дорога була неасфальтованою, i стежка до цього дерев'яного примiщення iз ще нiколи не вiдчутим Германом запахом розмокла. Дверi, на яких червоною фарбою була написана велика лiтера «М», залишилися в Германа в руках пiсля того, як вiн спробував iх вiдчинити. Завiси вiдвалилися, а зсередини вистрибнув переляканий когут. Перебуваючи пiд глибоким враженням вiд пережитого, Герман вiдклав плани задоволення природноi потреби до Львова i стурбовано запитав мене, чи в нас всi кльозети такi.