Амаркорд (збірник)

У результатi я калiграфiчним почерком переписала все, що стояло в текстi завдання, намагаючись максимально дотримуватись оригiналу, i здала своi «розв'язки» екзаменацгйнiй комiсii.

Як розповiв менi потiм Женя, навiть при цьому менi вдалося зробити чотири помилки. Добре, що батьки свого часу таки вiдмовились вiд iдеi зробити з мене програмiста. Тим бiльшим було мое здивування, коли пiсля роздачi залiкових я виявила у своiй навпроти словосполучення: «Основи програмування» найвищий бал.

– Ну як, здала решту iспитiв? – запитав голос iз телефонноi слухавки.

– Правда, – розгублено погодилася я, не знаючи, що робити далi: питати, звiдки в нього мiй телефон, дякувати за порятунок, вибачатися за «старого Хрона» чи зробити вигляд, що нiчого iншого я й не сподiвалася.

– То що, тепер можна буде випити разом iз тобою кави, не забираючи твого дорогоцiнного часу?

– Напевно, – я все ще не мала плану майбутнiх дiй.

– Давай завтра о шостiй, на Драгоманова. Домовились?

– Угу.

– Тодi до побачення.

Про «Вiндовс для неввiчливих» та iншi iсторичнi подробицi

– Хочеш, я розповiм тобi трохи про себе? – почав Женя нашу наступну зустрiч, не даючи менi змоги нi вибачитися за передостанню, нi подякувати за останню, нi запитати, як у нього справи. – Я вже тобi казав, що працюю в Полiтесi на кафедрi прикладноi математики, – продовжив вiн ще до того, як я встигла вiдповiсти на поставлене запитання. Очевидно, пiд час роботи на семiнарах iз вiчно неготовими студентами виробляеться звичка самому вiдповiдати на власнi запитання.

– До речi, мене цiлком випадково запросили до унiверситетськоi екзаменацiйноi комiсii. Друг захворiв, а вiн працюе на вашiй кафедрi. Тож пощастило тобi. Так от, математиком я став цiлком випадково i досi себе ним не почуваю. Того хотiли батьки. А я все життя мрiяв стати iсториком. Досi збираю iсторичнi матерiали про львiвську архiтектуру. Якщо колись захочеш, щоб я провiв тобi екскурсiю, – нема проблем. Менi часто доводиться водити iноземцiв по мiсту.

– Не дуже.

– Шкода, а то могли би час вiд часу переходити на англiйську. Менi бракуе можливостi вправлятися в усному мовленнi. Ну, а ти чим займаешся?

– Вiдпочиваю пiсля сесii.

– А взагалi?

– Фiлологiею.

– Украiнською?

– Так.

– Ну ясно, зараз всi ринулися в украiнську. Рокiв три тому ти б точно пiшла на росiйську. Батьки б iнакше не допустили.

– Не знаю, три роки тому я ще в школу ходила.