Амаркорд (збірник)

Пам'ятаючи про успiх, досягнутий iз попереднiм коханим за допомогою сонетiв Шекспiра, я попросила Вiталiка почитати переклади Павличка та Паламарчука.

Вiн трохи здивувався моему проханню i пояснив, що Шекспiра вже читав, але якщо я наполягаю… Я наполягла, i вiн прочитав. «Он канешна класiк, но Пушкiн сiльнее», – сказав Вiталiк, i я подумки почала рахувати до 100, розумiючи, що починати мiжнацiональний конфлiкт навряд чи доцiльно, коли людина аж настiльки «не в'iжджае». Та й про що сперечатися? Доводити йому, що украiнська мова – це насправдi не дiалект росiйськоi? Примусити його почитати ще 50 томiв праць Франка? Чи почати серйозну дискусiю, порiвнюючи Шекспiра i Пушкiна? Усе виглядало однаково дебiльно.

Навряд чи наше кохання витримае аж такi випробування, та й з досвiду попереднiх поколiнь вiдомо, що «москаль е москаль», тож я вирiшила бути вищою цього i пробачити Вiталiковi та його родинi iхне невiгластво i брак заангажованостi в нацiональному питаннi. Чи вчинила б по-справжньому свiдома украiнка на моему мiсцi так само? Навряд, але ж не всiм судилося бути по-справжньому свiдомими.

Поступово, хоча й дуже повiльно, процес украiнiзацii моiх майбутнiх потенцiйних родичiв таки вiдбувався. Наприклад, звертаючись до мене за столом, вони вже не говорили: «Вазьмi, пажалуйста, вiлку», а «Вазьмi, пажалуйста, виделку», «суп» почали називати «зупою» i бажали одне одному «Смачного» замiсть «Прiятнава аппетiта».

Це вже був результат, хоча й не дуже вагомий.

Короткий спалах зацiкавлення мовою Великого Кобзаря стався у Вiталiковоi мами, коли вона вирiшила, що:

– Дела у вас, кажiсь, патихоньку к свадьбе. Не грех i радiтелям пазнакомiться.

Пiсля цього вона деякий час намагалася в моiй присутностi перейти на ламану украiнську, аби потренуватися перед знайомством iз майбутнiми родичами. Але я не поспiшала сприяти здiйсненню ii планiв щодо знайомства, добре уявляючи, що скаже мiй батько, коли майбутнi потенцiйнi родичi, зайшовши до нього до хати, з порога бовкнуть: «Здравствуйте!» На цьому розмова може й закiнчитися.

Я вже не кажу про те, що прiзвище майбутнiх потенцiйних родичiв Брокман, а ймовiрна сваха називаеться Сафiя Гершкавна. У хатi в них не висять образи, а на питання конфесiйноi приналежностi вони навряд чи зможуть дати батьковi прийнятну вiдповiдь.