Амаркорд (збірник)

Мама намагалася нагодувати на рiк наперед, бо «там можуть i не дати», потай плакала, худнула i дивилася на мене повними смутку i докорiв очима. Тато купив чотиритомник «Злочини нацистiв на Украiнi» i поклав менi на письмовий стiл. Цей апокалiптичний настрiй передався навiть нашому псовi, вiн перейшов спати до моеi кiмнати i жалiбно повискував, супроводжуючи мене у всiх пересуваннях по квартирi, навiть до туалету.

Можливо, я й не прийняла б рiшення iхати, якби до цього поставилися iнакше. Але вiдчувати себе в центрi загальноi уваги було дуже приемно.

Кому ж не хочеться робити вчинкiв, якi створюють довкола тебе такий героiчний ореол? Нехай навiть i з дещо цвинтарним присмаком.

Отож, я тихцем виклала з валiзи п'ять iз десяти дбайливо сплетених бабцею пар шкарпеток, вiдмовилася взяти в дорогу слоiчок домашнього повидла, мотивуючи це тим, що «не пропустять на митницi», зазирнула до шкiльного атласу – i залишилася цiлком задоволеною розташуванням Баден-Бадена, всього за 10 км вiд не позначеного на шкiльнiй картi Бернсбаха (про останне розповiдалося в тому-таки листi), близькiстю французького кордону, перетинати котрий менi дозволяла новенька шенгенська вiза в закордонному паспортi, турбувалася лише тим, як, точнiше, яку саме спiльну мову менi вдасться знайти з майбутнiми працедавцями i на що вистачатиме моiх кишенькових трьохсот п’ятдесяти дойчмарок.

Уже аж перед самим вiд’iздом менi вдалося роздобути, а точнiше, позичити в товаришки росiйсько-нiмецький розмовник, з якого я навчилася: «Заген зi мiр бiтте», «во канн iх фiнден» i «дер, дi, дас», чого за браком часу повинно було вистачити для встановлення першого контакту.

Аби полегшити процес подальшого спiлкування, я запакувала до валiзи ще «нiмецько-украiнський-украiнсько-нiмецький словник» темно-брунатного кольору i доволi солiдного розмiру та заспокоювала себе тим, що прiзвище Де Ляфорте явно свiдчить про романське походження родини, тож не виключений варiант, що опановане в школi початкове знання iспанськоi може виявитися доречним.

Зрештою, – заспокоювала я сама себе i стурбованих рiдних, – свiтова iсторiя знае приклади ще бiльш ризикованих авантюр. Менi не доведеться нi перетинати на санчатах межу полярного кола, нi шурувати пiшки через Сибiр у напрямку Москви, нi ночувати пiд ворожими кулями в окопах. Уже не кажучи про те, що вдома на мене не чекае заплакана Пенелопа.