Сатирикон-XXI (збірник)

Раптом з-за дротяноi брами, зсередини пiдбiгли двi постатi у трав’яних кашкетах i бiльше жестами, анiж словами, динамiчно довели до молодикiв якусь iнформацiю, причому настiльки дiеву й ефективну, що один з них, притоптавши недопалка, помiж автами швидко наблизився до Шлойминоi «Мазди» i, нахилившись до вiдчиненого вiкна, разом з тютюновим смородом видихнув йому в обличчя:

– Вони… там… Кажуть, що прямо зараз можуть пропустити… – Вiн зробив паузу, вдивляючись письменниковi Ецiрвановi просто в очi.

– Можуть пропустити саме вас…

«Мерседес» i джип тим часом уже здали у рiзнi боки, звiльнивши помiж собою смужку простору. «Фольксваген» i так стояв боком, а половина дротяноi брами прочинилась досередини, i постать у трав’янистому кашкетi, пiднiсши правицю, завмерла у вiдчиненiй брамi, поволi вiдступаючи назад.

* * *

– Това… гражда… громадянин Ецiрван! – запитально-стверджувальним тоном промовив вугруватий молодший сержант, повертаючи Шлоймi паспорта в розгорнутому виглядi.

Отримавши документа до рук, Шлойма механiчно перегорнув сторiнки зi штемпелями, але якоiсь новоi вiдмiтки про перетин кордону не зауважив. Проте роздивлятися пильнiше часу не було, й атмосфера не виглядала сприятливою, тож вiн, похапцем запхавши паспорта до зовнiшньоi кишенi куртки, швиденько пiдгазував до наступноi будки, на якiй за склом трiшки навскоси виднiлась табличка «Таможенный контроль». У цiй будочцi сидiв iнший молодик, уже не у трав’янистiй формi, а в сiруватiй, з незрозумiлими знаками у петлицях.

– Скоко грiвень при себе маете? – запитав вiн Шлойму крiзь вiконечко, ще й руку простягнув: – Декларацiю пред’явiть, пожалуста.

Декларацiя! Шлойма згадав, що на в’iздi до брами хтось упхав йому до рук бiлого папiрця, якого вiн, не заповнюючи, поклав у вiдкритий бардачок. Нашвидкуруч надряпавши iм’я-прiзвище, номер та серiю паспорта, вiн сягнув по гаманця, щоб порахувати грошi, якi мав при собi.

Тип у сiрiй унiформi пожвавiшав, навiть вийшов з будочки й, спинившись бiля «Мазди», нахилився до вiконця:

– Можу купiть грiвни по вигодному курсу… – довiрливим тоном протуркотiв Шлоймi у саме вухо, водночас зазираючи до портмоне.

 – О, а це що такое? – Вiн елегантним жестом iлюзiонiста витяг двома пальцями з гаманця складену вчетверо банкноту сто евро, яку (Шлойма згадав це тiеi ж митi) Маульвюрф учора силомiць вручив йому пiсля першоi пляшки, бажаючи неодмiнно впасти в долю.