Сатирикон-XXI (збірник)

 – Ви що, не знаете, шо ввоз валюти капстран до нас заборонений? Подлежить конфiскацii! Ілi, або… знаете, дуже довго заповнять акт iз’ятiя, я можу просто цi деньги у вас купить по вигодному курсу в частному порядку. Ось, возьмiть, пожалуста. Проiзжайте, до свiданiя. Щасливого пребиванiя в Ровно!..

Кiлька нехитрих манiпуляцiй, якi супроводжували цей монолог, потривали якихось пару секунд, i ось вже Шлойма, здивовано стискаючи мiж пальцiв папiрця у сто рублiв СРУ (що ж це за курс такий вигiдний 1:1?), вилетiв за ворота пропускного пункту й рiзко загальмував, чим уник трохи не лобового зiткнення з тролейбусом, який саме розвертався на кiльцi перед унiвермагом.

Стоп, а куди ж тепер?

* * *

А тепер угору, довгим пологим схилом, ген туди, до початку Соборноi, яка звiдси вже iменуеться Ленiнською, повз центральний, найцентральнiший у свiтi унiвермаг, на кiльцi перед яким завмерло кiлька побитих життям тролейбусiв «Шкода», оточених юрбою потенцiйних пасажирiв, повз кафе «Супутник» (враз пригадався смак тiстечка «Лимонне» по п’ятнадцять копiйок, з бiлим верхом, притрушеним якоюсь жовтуватою субстанцiею, смак, звичайно, зовсiм не лимонний, якийсь пiсно-солодкий, борошнистий, смак нiкелевоi монетки-п’ятнадцятки, смак убогого дитинства, супроводжуваного походами на танцi у клуб будiвельникiв, бiйками з пацанами з Проспекту, вином «Золота осiнь» за карбованець двадцять сiм, ну а вже лимонним тiстечком частувалося дiвчинку, з якою класi в сьомому вибирався в кiно у недiлю, та досить вже спогадiв!), вище за «Супутником» починався парк, цiлий ненаписаний роман, три чвертi, п’ять шостих, нi, дев’ять десятих юностi твоеi, за гранiтним метровим бордюром.

Пiсля парку, там, де вiн вiдступаеться вглиб вiд вулицi, – головний корпус гiдромелiоративноi академii, у давнiшi часи «водний iнститут», в якому навчалась переважна, аж подавляюча бiльшiсть твоiх друзiв дитинства й однокласникiв, далi п’ятиповерховi будинки чи то сталiнськоi, чи хрущовськоi забудови, помешкання з високими стелями й пiд’iзди з широкими сходами, якими зручно зносити мерцiв у трунах, колишнiх завiдуючих вiддiлами обкому, мiськкому чи райкому, облвиконкому, райвиконкому або, у крайньому випадку, якогось управлiня ДТСААФ, лiворуч – цвинтар Грабник, але вже не для них, не для цих мерцiв.