Сатирикон-XXI (збірник)

Шлойма взяв до рук склянку й вiдсьорбнув коричневоi рiдини. Чай пахнув рибою, пилом, ще чимось, тiльки не чаем. Зробивши над собою зусилля й проковтнувши те, що вже було у ротi, Шлойма обережно поставив склянку на стiл. Тепер би не заговоритись i не надпити випадково цього напою знову. Бо наслiдки можуть бути непередбачуванi.

А говорити хотiлося про все одразу. Сотнi запитань гули у втомленiй головi, як незаперечна ознака легкого струсу мозку. Ось, наприклад: чому вiн сьогоднi приiхав сюди? Що вабить його в цьому свiтi? Чому вiн так поривався сюди? Може, Олена знае вiдповiдь на це запитання.

– Як ви живете тут?

Обля вiдповiла не одразу. Вона помовчала, бовтаючи паличкою в своiй склянцi. Потiм пiдвела погляд. В очах читався сум.

– Ти таке питаеш. Як би то сказати… Тьмяно… Тьмяно, як отi фiкуси в дiжках, розставленi по коридору. Нiби все е, а чогось не вистачае.

– Чого? Свободи?

– Я не знаю, не знаю, як це сказати… Ми хочемо цього i боiмось.

Шлойма подумав, що варто змiнити тему розмови. Вiн не любив патетики i складних мисленних наворотiв. І в життi взагалi, i в лiтературi зокрема. Чи швидше – в лiтературi передусiм. Саме за це значна частина критикiв вважала його неглибоким попсовиком i кон’юнктурником. Сам вiн до цих закидiв ставився спокiйно, не вельми надаючи iм значення. Писав, як писалося, радiв вiд успiху, сумував вiд невдач, та нiколи не ставив реальне життя нижче за вигаданий свiт на бiлих паперових сторiнках.

– А ти увесь цей час працювала в медицинi?

– Так. Один час навiть разом з батьком, в патанатомii.

– А що тепер твiй батько?

– Спиваеться потрохи на пенсii. Сидить удома, слухае своiх бiтлiв. Інодi проводжае Наташку на танцi, туди, в парк, у концертний зал. Займаеться з нею англiйською. Вона ж, дитя наiвне, вчить мову, мрiе виiхати до вас, у Захiдний сектор, а звiдти ще десь далi, до Європи, стати фотомоделлю.

Ецiрван спробував уявити собi сьогоднiшне життя в мiстi, по цей бiк Стiни, звичайне повсякденне життя, його нудьгу i плiснявий туск. Торiк на Рiздво в Захiдному Рiвному, в конгрес-холi готелю «Європейський-Гоф» дiйсно проходив схiдноевропейський пiвфiнал одного з численних конкурсiв краси, конкретноi назви Шлойма вже не пригадував.