Комашина тарзанка

Партiя iх не забула, i через якийсь час iх було нагороджено новiсiньким «Москвичем», який вони всi дружно поiхали забирати з Москви. Як саме збиралися подiлити на чотирьох розкiшну бiлу машину зi шкiряним салоном – продати чи користуватися по черзi, – невiдомо. Але до цього справа так i не дiйшла. Пiсля приiзду з Москви друзi довго «обмивали» подарунок, а бажаючi подивитися на небачене чудо сходилися з усiх довколишнiх сiл. І от одного разу, добряче напiдпитку, всi четверо сiли в автомобiль i поiхали кататися.

Але далеко вiд’iхати не встигли – на тiй самiй дiлянцi траси, про яку саме вiдтодi пiшла погана слава, вони не впоралися з керуванням i розбилися на смерть, машина кiлька разiв перевернулася, падаючи з гори, а потiм спалахнула i вибухнула.

Вiдтодi усi члени родин цiеi четвiрки гинули тiльки пiд колесами автомобiлiв i переважно на тому самому мiсцi. Василь Лепко став сьомою жертвою.

– То е Божа кара, – суворо стиснувши губи, прокоментувала подiю бабця, i Сарона вiдчула глибоку вдячнiсть до неi за те, що свого часу вона не випустила дiда з горища.

Сарона успадкувала бабину поставу, яка, попри цiле життя, проведене на грядцi, була по-аристократичному випростаною, бабину гордiсть, яка навiть тепер, коли iй було вже за вiсiмдесят, не дозволяла приймати допомоги з рук онукiв. Щоразу, коли Сарона привозила iм продуктiв, баба довго сварила ii за марнотратство i намагалася запхнути до кишенi зiм’ятi десятки зi своеi пенсii.

Матерiальнi амбiцii баби з часом не зменшилися, як це часто трапляеться з iншими старими людьми, пригнiченими злиденнiстю пенсiонерського виживання. Баба уважно стежила за прогресом i щороку пiдвищувала рiвень комфорту у своiй старенькiй хатi.

Спершу там провели газове опалення, i старенькi, ручноi роботи п’еци тепер були таким же елементом декору, як i машинка «Зiнгер», вироблена на початку минулого столiття. Потiм баба зажадала пральку-автомат, i то не абияку, а неодмiнно фiрми «Зануссi», вона стежила за рекламою i вирiшила, що тiльки така якiсть ii влаштуе.

Потiм у хатi поставили електронагрiвач води, зробили ремонт на кухнi. Зараз баба мрiе, щоб на вiсiмдесят восьмi уродини iй подарували посудомийну машину.

Ясна рiч, вона не погоджуеться, аби ii забаганки фiнансували донька чи онуки, i регулярно iздить на базар «до мiста», продавати сiянку i цибулю.