Загальний аналіз (збірник)

До дверей одразу ж метнулося кiлька жiночок iз возиками на колiщатках та картатими торбами, тож коли письменник спробував i собi ввiйти, то опинився в такiй самiй тиснявi, як i в електричцi. Тiльки триматись тепер потрiбно було згори, на рiвнi голови. Довелося знов трудити лiву руку, правицею й надалi захищаючи дорогоцiнну кишеню.

Дорогою (станцii «Нивки», «Берестейська») люду до вагона все прибувало. Проте на «Шулявськiй» тлум поменшав. Багато молодих i середнього вiку людей iз заклопотаним обличчями залишили вагон.

Федiр Іванович тепер мiг прилаштуватись бiльш комфортно i безпечно – у глибинi вагона, бiля самих дверей, тих, внутрiшнiх, якi не вiдчинялися. Можна було трохи розгледiтись довкола й вийняти праву долоню з кишенi плаща. Тiльки рекламних оголошень на стiнах вагона не треба читати, бо знову настрiй зiпсуеться: суцiльна безграмотнiсть, кальки з росiйськоi, кострубатий синтаксис, убогi, примiтивнi звороти. Онде – «мiшок»! Ресторан «горячих бутербродiв»! Одразу видно, якi вони украiнцi. Думають по-росiйськи, ото й пишуть «горячих»! Та й назва ресторану!.. Можна об заклад битися, що «мiшок» – це зовсiм не лантух, нi! просто власник ресторану, мабуть, мае iм’я Михайло, i в зменшувальнiй формi його друзi називали мiшок. А якщо вiн ще й повнуватий – а вiн запевно повнуватий!.. Ото назбирав товстун грошей та й вiдкрив харчевню для таких самих товстунiв!.. Їжте, мовляв, моi бутерброди, поки «горячi»!.. Безнадiйна, повна вiдсутнiсть чуття мови! Та й чого iще вiд них чекати, вiд цих космополiтичних, зрусифiкованих киян?

Онде вони сидять iз пiсними ранковими фiзiономiями.

Старшi й молодшi iдуть кожне у своiх справах: на роботу, по крамницях, до друзiв. Ситi, вдоволенi мiщани! Читають своi киiвськi газетки з кросвордами, iлюстрованi журнальчики, звiсно ж, росiйською – «Отдохнi», «Лiза», «Viva!».

О нi, диви-но! Симпатичне дiвча в довгiй джинсовiй спiдницi розгорнуло на колiнах новий роман Соколенчука «Париж-Коломия».

Яскрава обкладинка, портрет автора на останнiй сторiнцi. Гм!.. Михайло Соколенчук! Теж менi – лiдер поколiння… Федiр Іванович пам’ятав Соколенчука ще молодим, iз густою темною шевелюрою, учасником одного з семiнарiв творчоi молодi. Тодi ще не Михайло, а просто Мишко писав вiршi, а проза, яка й зробила його популярним, з’явилась набагато пiзнiше. Федiр Іванович – тодi, ще просто Федiр – Пiд час обговорення Соколенчукових поезiй виступив рiзко й рiшуче.