Обітниця

Народив я багато дiтей-дiточок,

Цiлий табiр малих – лiч-не-лiч!

Дiточок я у долi змiняв на гачок,

А гачок – це коштовная рiч!

Знався з цiлой юрбой я турбот i скорбот —

Ну навiщо менi це лайно?!

Я у долi змiняв iх мерзотний народ

На шинок, i жiнок, i вино!

В домовинi я спокою теж не знайду,

Хоч побачу тут смерть без прикрас —

Буде обмiн на щастячко чи на бiду,

Я i мертвий змiняю цю долю на ту,

Дам грошей, i змiняю ще раз!

Хайямки

Нас, кiсток-черепiв, в домовинах чортьма,

Нам не треба жалю, нас укрила пiтьма, —

Тi, хто жив, хай вiдвiдають нас на погостi,

Або смерть вас вiдвiдае нiччю сама…

Приймая вогонь, згоднi ми на пiтьму,

Забувши, навчилися ми усьому —

Збiднiли? Збагатшали? Геть сплюндрували

Життя? І питаемо небо: «Чому?!»

Новоруський рубайят «Пацан Хайям»

– Пацани, я стирчу! Ми фiльтруем базар,

Нас не ловлять менти i не косить шиза,

Але зверхнiй бугор – кiлер та вiдморозок!

Я отримав маляву – у нього крейза!

– По панятiям треба нам жити, братан,

Я – тобi, ти – менi, та й ми квити, братан!

Якщо доля обох розведе на мизинцях,

То ми долю зумiем згубити, братан!

І до тебе, пацан, знали ми пацанов,

Будем знати i пiсля! Таке ось кино —

Кожен з нас вiдповiсть за свою розпальцовку,

І вiдвалить з юрбою друзяк-паханов…

Я вiдкинувся з зони – й одразу в кабак.

Є у мене резони прийти у кабак —

Я не в змозi напитись у бiблiотецi!

Ось проп'ю я кальсони й залишу кабак…

Епiтафiя на могилi хвилософа

Де я лежу, там мiг лежати ти,

Вiд кладовища людям не втекти,

Тодi навiщо нам тягнути вiк? —

Лягай негайно, як я лiг торiк.