Жозеф Фуше

Ви були пригнобленi, а тепер вам треба розчавити гнобителiв, ви були рабами церковних забобонiв, а тепер у вас один тiльки бог – свобода… Кожен, хто не перейметься цим завзяттям i матиме iнший клопiт i радощi, крiм народного щастя, кожен, хто живить душу холодними iнтересами, рахуе, що дадуть йому його честь, становище i талант, хоч на мить вiдкаснувшись думки про суспiльне добро, кожен, у кого не скипае кров, коли вiн чуе про гноблення та утиски, кожен, хто лле сльозу спiвчуття ворогам народу, а не береже всiеi сили почуттiв лише мученикам свободи, – бреше, коли часом насмiлиться назвати себе республiканцем.

Нехай вони покинуть краiну, бо iнакше доберуться до них i iхньою нечистою кров’ю зросять землю свободи. В своiх кордонах Республiка хоче мати тiльки вiльних людей, усiх iнших вона ухвалила винищити i тiльки тих визнае власними дiтьми, хто задля неi хоче жити, боротись i померти». В третьому абзацi цiеi iнструкцii революцiйне кредо стае вiдвертим i неприхованим комунiстичним манiфестом (першим i недвозначним) 1793 року: «Кожного, хто мае бiльше, нiж йому треба, треба залучати до цiеi надзвичайноi допомоги, а розмiр податкiв мае вiдповiдати величезним потребам Вiтчизни; отже, негайно слiд всеохопним i справдi революцiйним способом встановити, скiльки кожна окрема особа мусить дати для народноi справи. Тут iдеться не про математичнi обрахунки i не про ту боязкiсть та нерiшучiсть, з якою колись брались оподатковувати загал; такий надзвичайний захiд мае вiдбивати на собi характер обставин. Отож виразно й смiливо йдеться про те, щоб вiдiбрати в кожного громадянина все, що не е життево необхiдним, бо будь-який надлишок („le superflu“) – це вiдвертий утиск прав народу. Коли бодай один матиме бiльше, нiж потребуе, единим застосуванням цiеi зайвини буде надужиття. Таким чином, залишаймо кожному лише безперечно потрiбне, все iнше пiд час вiйни належить Республiцi та ii армiям».

У цьому манiфестi Фуше виразно наголошуе, що не треба задовольнятися самими грiшми.

«Батькiвщина, – веде вiн далi, – потребуе всього, чого е надмiру i що може згодитися захисникам Республiки. Є люди, що мають неймовiрну зайвину бiлизни, сорочок, сукна й чобiт. Усi цi речi мають бути складником революцiйних надходжень». Крiм того, вiн вимагае просто позабирати все золото й срiбло, «mеtaux vils et corrupteurs»[6 - «Мерзеннi й ганебнi метали» (франц.).