Байда, князь Вишневецький

Байда, князь Вишневецький

Пантелеймон Олександрович Кулiш

Пантелеймон Кулiш

БАЙДА, КНЯЗЬ ВИШНЕВЕЦЬКИЙ

(Драма, 1553–1564)

Дiйовi особи:

Байда, князь Дмитрiй Вишневецький.

Тульчинський Самiйло, його чура, а потiм побратим.

Дворяне-побратими.

Посел Московський.

Посел Турецький.

Панцерний боярин.

Козаки-нетяги.

Козаки-дуки.

Радько Гузир, на прiзвище Турецький Святий.

Хома Пиндюр, на прiзвище Плахта.

Ганжа Андибер, гетьман Запорозький.

Костир, безрукий козак-характерник.

Козаки-сiчовики, козаки-зимовчаки, козацькi чури, громадськi мужi, кобзар, посланцi i вiстовцi.

Великий вiзир.

Сераскир.

Капудан-баша.

Беглербек.

Замковий ага.

Княгиня Вишневецька, Байдина мати.

Катруся, ii небога.

Настя Горова, шинкарка степова.

Настина наймичка.

Сцена в Вишневцi над Горинню, на степу Вишневецькому, в Цариградi, на Босфорi i в Великому Лузi.

Пролог

Три сотнi й два десятки лiт минуло,

Як згас у муках дух правдивий Байди,

А серце в нас лицарське не заснуло:

Так само на землi жадае правди.

Боронючи народну Гiпокрену,

Духовну зброю без устанку носим

І се на лицедiйную арену

Свою борбу за правду переносим.

О музо Мельпомено, правди мати!

Дай нам тобi достойно послужити,

Народний дух з занепаду пiдняти,

Гасителiв його посоромити

Нехай велика, люба нам тiнь Байди

Од нас лиця свого не одвертае,

Нехай признае в нас героiв правди

І на борбу святу благословляе!

Сцена перва

Вишневець.

Виходить Байда, за ним Тульчинський з кобзою.

Байда

У мене в грудях серце б’еться рiвно…

Султане, цiсарю, королю, царю!

Ваш гнiв мене довiку не злякае

І вашi милостi мене не куплять.

Чи жизнь, чи смерть, чи рай, чи пекло люте,

Про все байдуже Байдi Запорожцю.

Обiйме смерть вiн, жарко поцiлуе,

Коралями кiстяк ii закрасить

І заквiтчае голомозу пишно.

А жизнь – мов оковитоi горiлки

Коряк жемчужно-бульбашноi вип’е…

Чого ж хоробре, рiвноваге серце

Злякалося хмурних очей дiвочих,

Їх погляду сумного та гнiвного?

Великого колiна ти панятко,

Княжа Острозьке, Із’яславська вiтка…

Я – Руський князь з Олега й Святослава,

Що Цариградом пишним колотили.

Твоi маетностi… Я маю ширшi.

Мiй Вишневець повелiвае свiтом:

Велить султановi благати Байду,

Царевi – звати в гостi гайдабуру.