Я від Янiки

Узимку, на канiкули, а iнодi й на довгi вихiднi, ми iздили до Пiтера, влiтку – завжди до Кам’янця-Подiльського i в Чабани бiля Киева. Туди мене привозили пiсля закiнчення навчального року та залишали з тiткою в Чабанах або в бабусi-дiдуся в Кам’янець-Подiльському на цiле лiто.

Батько народився в Ізяславi, бiля Кам’янця, пiд час вiйни. Але незабаром молода сiм’я переiхала в сам Кам’янець, тут дiдусь пропрацював головним бухгалтером на рiзних заводах усе життя. Цим вiн змiнив сiмейну традицiю, яка почалася ще з 1200 року родинною лiнiею священикiв.

Кам’янець для мене рiдне мiсто, де в однiй iз хрущовок на третьому поверсi й у дворах навколо них я провела багато рокiв свого дитинства. Якщо батьки сперечалися з приводу того, де саме я навчилася розмовляти росiйською: слухаючи iхнi розмови вдома, у дворах Таллiнна i Чабанiв чи постiйно бiгаючи в Пiтерi на Кузнечний ринок (це теорiя мами), то з украiнською завжди було все очевидно – я навчилася вiд батька.

З мовами вiд мого народження у нас все було i складно, i просто. Просто, тому що тато вирiшив одразу почати розмовляти зi мною винятково украiнською i не можу згадати жодного випадку, коли ми б спiлкувалися росiйською. Інакше було б якось дивовижно й незвично. З мамою тато розмовляв росiйською, хоча мама, слухаючи нас, трохи навчилася й украiнськоi. Сорок рокiв потому, працюючи гостьовим лектором в унiверситетi Івана Франка у Львовi, мама дуже шкодувала, що тодi не навчилася вiльно розмовляти украiнською.

А з мамою ми спiлкувалися естонською.

Ось так i вийшло, що я виросла в сiм’i, де було постiйно три мови й сумiш рiзних культур i свiтосприйняття.

Із журналiв я читала «Барвiнок», вечорами ми слухали програму «Время», святкували з салютами Новий рiк, я обов’язково читала Лесю Украiнку та iсторiю Украiни, ходила до естонськоi школи i не вiдчувала жодних протирiч.

І що ж зрештою вийшло? Я виросла в оточеннi трьох мов, i потiм освоювати новi, фiнську й англiйську, було, напевно, простiше, хоча працювати над ними довелося постiйно, як i досi я працюю над удосконаленням украiнськоi мови та термiнологii.

Одна справа розмовляти вдома з татом, iнша – прямi телеефiри. Сама потiм переслуховую iх та роблю висновки, а iнодi це робить педагог з украiнськоi, видiляючи помилки. Для мене володiти чистою й красивою мовою – це елементарна повага до мови, до себе i до моеi краiни.