Психологія сексуальності

Вiдсутнiсть сильного батька в дитинствi нерiдко сприяе iнверсii. Необхiдно, нарештi, наполягати на вимозi, щоб проводилося суворе розмежування iнверсii сексуального об’екта i змiшання статевих ознак у суб’екта. Вiдома частка незалежностi абсолютно очевидна i в цьому вiдношеннi.Цiла низка серйозних точок зору на питання про iнверсii висунув Ш. Ференцi (J. Ferenczi) в статтi «До нозологii чоловiчоi гомосексуальностi» (гомоеротика) (Zeitschrift f?r ?rztlich Psychoanalyse. II. 1914). Ференцi цiлком справедливо засуджуе той факт, що пiд назвою «гомосексуальнiсть», яке вiн хоче замiнити бiльш вдалим словом «гомоеротика», змiшують багато дуже рiзних, нерiвноцiнних в органiчному i психiчному сенсi станiв на тiй пiдставi, що у них всiх е загальний симптом iнверсii.

Вiн вимагае суворого розрiзнення, принаймнi двох типiв: суб’ект-гомоеротика, вiдчувае i веде себе, як жiнка, i об’ект-гомоеротика, абсолютно мужнiй, який замiнив жiночий об’ект об’ектом однiеi з собою статi. Першого вiн вважае справжнiм «промiжним сексуальним» типом в сенсi М. Хиршфельда (М. Hirschfeld), другого вiн – менш вдало – називае невротиком, що страждае нав’язливiстю. Боротьба зi схильнiстю до iнверсii, так само як i можливiсть психiчного впливу, е тiльки у об’ект-гомоеротика. І за визнанням цих двох типiв необхiдно додати, що у багатьох осiб змiшуеться певна частка суб’ект-гомоеротики з певною часткою об’ект-гомоеротики.В останнi роки роботи бiологiв, в першу чергу – Е. Штейнаха (Е. Steinach), пролили свiтло на органiчнi умови гомоеротики, як i статевих ознак загалом. За допомогою експериментального досвiду кастрацii з подальшою пересадкою статевих залоз iншоi статi вдалося у рiзних ссавцiв перетворити самцiв в самок i навпаки. Перетворення бiльш-менш повно торкнулося соматичних статевих ознак i психосексуальноi поведiнки (тобто суб’ект i об’ект-еротики). Носiем цiеi зумовлюючоi пiв сили вважаеться не та частина статевоi залози, яка становить статевi клiтини, а так звана iнтерстицiальна тканина цього органу (пубертатна залоза, або «залоза змужнiння»). В одному випадку вдалася змiна статi у чоловiка, який втратив яечка внаслiдок захворювання на туберкульоз. В статевому життi вiн поводився по-жiночому, як пасивний гомосексуалiст, i у нього спостерiгалося i у нього спостерiгалися дуже ясно вираженi жiночi статевi ознаки вторинного характеру (особливостi волосяного покриву на головi та обличчi, вiдкладення жиру в грудях i на стегнах).