Україна, 1918: Хроніка

 Полоз пропонував своiм колегам домовитися з росiйськими представниками, яких у той час очолював Лев Троцький (Бронштейн). «Ми мусимо виступати як окрема делегацiя, але единим фронтом перед Центральними державами», – казав вiн. Багато хто з ним погодився. Але iнструкцii, що нарештi надiйшли з Киева, категорично заборонили угоду з бiльшовиками, допоки iхнi вiйська не припинять наступ в Украiнi.

Та взагалi оминути нарад iз бiльшовиками було неможливо. «Спочатку порозумiння нiби було знайдено, – згадував О. Севрюк. – Росiйська делегацiя визнала нашу делегацiю як самостiйну… визнала навiть Центральну Раду й Генеральний Секретарiат».

Це Л. Троцький визнав i на першому пленарному засiданнi з представниками Четверного союзу, яке вiдбулося 10 сiчня. Та все ж вiн додав, що украiнську делегацiю треба розглядати як таку, що стоiть разом iз росiйською по один бiк фронту. Ця заява суттево погiршила i без того напруженi вiдносини мiж представниками УНР i бiльшовикiв, та дещо ускладнила визнання украiнськоi делегацii як самостiйноi iншими учасниками переговорiв.

Наполегливiсть команди В. Голубовича все ж принесла перший бажаний результат. Вже на пленарному засiданнi 12 сiчня О. Чернiн вiд iменi Центральних держав визнав самостiйнiсть Украiни та ii делегацii. Вiн заявив: «Ми визнаемо украiнську делегацiю самостiйною делегацiею i повноважним представництвом самостiйноi Украiнськоi Народноi Республiки… яка е в станi укладати самостiйно мiжнароднi договори».

Це була одна з перших перемог дипломатii УНР, яка тiльки-но спиналася на ноги.

Ввечерi того самого дня, отримавши новини з Брест-Литовська, генеральний секретар мiжнацiональних справ УНР Олександр Шульгин виступив на засiданнi Центральноi Ради iз заявою. Вiн повiдомив, що УНР вiдтепер виступатиме на мiжнароднiй аренi як самостiйна держава. Виступ О. Шульгина зустрiли оплесками.

Заява О. Чернiна спричинила вкрай незадоволену реакцiю бiльшовицьких дипломатiв. Вiдтак, вона прискорила процес пiдготовки Брест-Литовського мирного договору мiж УНР i державами Четверного союзу.

Загалом на переговорах представники УНР докладали чималих зусиль для захисту iнтересiв своеi краiни. Найбiльш запеклi дискусii точилися щодо територiального питання. Ще раз звернемося до спогадiв О. Севрюка: «…Украiнцi жадали Холмщину, Пiдляшье, плебiсцит в Закарпатськiй Украiнi та в Схiднiй Галичинi й пiвнiчнiй Буковинi. На засiданнi 13 сiчня Чернiн твердо заявив, що не може й мови бути про доторканiсть австро-угорськоi монархii.