Три мушкетери

Нарештi молодий гасконець, зовсiм знесилiвши, випустив з рук шпагу, яка пiд ударом палицi переломилася навпiл. Наступний удар поцiлив йому прямiсiнько в лоб, i вiн, обливаючись кров’ю i майже втрачаючи свiдомiсть, упав на землю.

Саме на цю пору люди збiглися звiдусюди до мiсця подii. Хазяiн заiзду, не бажаючи скандалу, разом зi слугами вiднiс пораненого на кухню, де йому надали необхiдну допомогу.

А незнайомий знову вернувся на свое мiсце до вiкна i, не приховуючи невдоволення, поглядав на людський натовп, який, мабуть, дратував його.

– Ну, як почуваеться цей божевiльний? – поцiкавився вiн, почувши, як рипнули дверi, та обертаючись до хазяiна заiзду, що прийшов довiдатися про самопочуття свого гостя.

– Ваше сiятельство цiлi й здоровi? – i собi спитав той.

– Дякую, абсолютно цiлий i здоровий. Але я хочу знати, що з нашим юнаком.

– Йому вже краще, – вiдповiв хазяiн. – Вiн просто знепритомнiв.

– Справдi? – перепитав незнайомий.

– Але перед тим вiн, зiбравши останнi сили, викрикував щось на вашу адресу i вимагав з вами дуелi.

– Це якийсь диявол, а не людина! – вигукнув незнайомий.

– О нi, ваше сiятельство, вiн не диявол, – заперечив хазяiн, презирливо скрививши губи. – Ми обшукали його, поки вiн був непритомний. У його торбинцi виявилася одна-однiсiнька сорочка, а в гаманцi – одинадцять екю. Але, незважаючи на це, вiн, утрачаючи притомнiсть, усе торочив, що, станься таке в Парижi, ви б розкаялися у вчиненому вiдразу на мiсцi, а так вам розкаятися доведеться пiзнiше.

– У такому разi, – холодно зауважив незнайомий, – це, мабуть, переодягнений принц кровi.

– Про це я й кажу вам, ваше сiятельство, – вiв далi хазяiн, – щоб ви були напоготовi.

– Може, вiн називав якiсь iмена, перш нiж знепритомнiти?

– Саме так! Вiн поплескував себе по кишенi й повторював: «Ось побачимо, якоi думки буде пан де Тревiль, коли довiдаеться, що завдано образи його протеже!»

– Пан де Тревiль? – перепитав незнайомий, насторожившись. – Кажете, вiн поплескував себе по кишенi, вимовляючи iм’я пана де Тревiля?.

– Лист, адресований до пана де Тревiля, капiтана мушкетерiв.

– Справдi?

– Точнiсiнько, як я мав честь доповiсти вашому сiятельству.

Хазяiн не був особливо спостережливим, отож не помiтив, який вираз з’явився при цьому на обличчi незнайомого.