Три мушкетери

Д’Артаньян вирiшив спробувати пройти в Лувр, сподiваючись, що мундир гвардiйця роти пана Дезессара стане йому за перепустку.

Вiн спустився вниз по вулицi Птi-Огюстен i, дiставшись набережноi, попрямував до Нового мосту. У нього виникла була думка скористатися поромом, але, пiдiйшовши до берега й машинально сунувши руку в кишеню, вiн зрозумiв, що вiд рiчковоi прогулянки доведеться вiдмовитись: йому нiчим було заплатити поромниковi.

Д’Артаньян уже пiдходив до вулицi Генего, коли його увагу привернуло двое людей, що поспiшали з-за рогу вулицi Дофiна.

Жiнка статурою нагадувала панi Бонасье, а чоловiк був вилитий Арамiс.

Схожiсть посилювалася ще й тим, що жiнка була в чорнiй накидцi, яку д’Артаньян добре запам’ятав бiля вiконницi на вулицi Вожирар та бiля дверей на вулицi Лагарп, а на чоловiковi була форма мушкетера.

Обличчя жiнки закривав низько опущений каптур накидки, а чоловiк ховав свое обличчя за носовою хусточкою.

Вони пiшли по мосту. Дорога д’Артаньяна теж вела через мiст, позаяк вiн прямував до Лувру. І вiн подався слiдом за ними.

Не ступив вiн i двадцяти крокiв, як остаточно переконався, що жiнка – панi Бонасье, а чоловiк – Арамiс.

І вiдразу ж усi пiдозри, розбурханi ревнощами, з новою силою прокинулися в його душi.

Вiн був двiчi обдурений – другом i тiею, котру любив уже як коханку. Панi Бонасье присягалась йому всiма богами, що не знае Арамiса, а за чверть години вiн зустрiчае ii пiд руку з Арамiсом.

Д’Артаньян навiть не подумав про те, що з гарненькою галантерейницею вiн познайомився лише якихось три години тому, що вона нiчим йому не зобов’язана, хiба що звiльненням з рук полiцейських, якi хотiли ii викрасти, i що вона йому нiчого не обiцяла. Вiн почувався коханцем, ображеним, ошуканим i осмiяним. Лють охопила його, i кров ударила в скронi. Вiн вирiшив будь-що дiзнатися правду.

Молода жiнка та ii супутник помiтили, що за ними стежать, i наддали ходи. Д’Артаньян кинувся бiгти й випередив iх. Потiм, повернувши назад, заступив iм дорогу саме тодi, коли вони проходили повз статую Самаритянки[28 - Йдеться про скульптурне зображення епiзоду з Євангелiя: «Христос i Самаритянка бiля колодязя».], освiтлену лiхтарем, який заливав свiтлом усю цю частину мосту.

Д’Артаньян зупинився перед ними, i вони теж змушенi були зупинитися.