Три мушкетери

Що ж до д’Артаньяна, то вiн одразу заквапився до шинку «Соснова шишка», де на нього чекали Портос i Арамiс.

Вiн не став пояснювати iм причину, через яку вiн iх потурбував, а сказав лише, що сам уладнав справу, для якоi, здавалося йому, могла знадобитись iхня допомога.

А тепер, захопленi нашим оповiданням, дамо трьом друзям змогу повернутися до своiх домiвок i помандруемо звивистими коридорами Лувру за герцогом Бекiнгемом та його чарiвною Арiадною[29 - Арiадна – за давньогрецьким мiфом, допомогла афiнському герою Тезею вибратися з лабiринту, де лютував Мiнотавр – напiвлюдина-напiвбик.

].

XII

ДЖОРДЖ ВІЛЛЬЄРС, ГЕРЦОГ БЕКІНГЕМСЬКИЙ

Панi Бонасье та герцог потрапили до Лувру без особливих труднощiв: ii знали як служницю королеви, а вiн був у формi мушкетера пана де Тревiля, рота якого, як ми вже сказали, того вечора вартувала в палацi. Проте Жермен передусiм пiклувався про королеву, i якби щось i сталося, то панi Бонасье звинуватили б тiльки в тому, що вона провела до Лувру свого коханця.

Звичайно, вона б узяла цей грiх на себе. Вона, щоправда, заплямувала б свое добре iм’я, але кого цiкавить добре iм’я якоiсь галантерейницi!

Увiйшовши на подвiр’я, герцог i панi Бонасье пройшли крокiв двадцять п’ять уздовж кам’яноi огорожi. Там вони опинилися бiля маленьких службових дверей, якi залишали вiдчиненими вдень, але звичайно замикали на нiч. Панi Бонасье штовхнула цi дверi, i вони ввiйшли. Хоч довкола панувала темрява, але панi Бонасье добре орiентувалася в цiй частинi Лувру, що була вiдведена для двiрських службовцiв.

Замкнувши за собою дверi, вона взяла герцога за руку i, тримаючись за поручнi й намацуючи ногою сходинки, почала пiдiйматися. Герцог нарахував два поверхи. Опинившись на сходовiй площадцi, панi Бонасье повернула праворуч, провела свого супутника довгим коридором i спустилася поверхом нижче, пройшла ще кiлька крокiв, уставила ключ у замок, одiмкнула дверi i завела герцога до кiмнати, в якiй горiв тiльки нiчник.

– Залишайтеся тут, мiлорде, – шепнула вона.

 – Зараз прийдуть.

Сказавши це, вона вийшла в тi самi дверi й замкнула iх за собою на ключ, так що герцог мiг з повним правом назвати себе в’язнем.

Треба сказати, що герцог Бекiнгем, опинившись пiд замком у напiвтемнiй кiмнатi, не вiдчував анi найменшого страху. Однiею з найважливiших рис його вдачi була невтолима спрага пригод i любов до всього романтичного. Безстрашний i заповзятливий, вiн не вперше наражав свое життя на небезпеку за подiбних обставин.