Три мушкетери

У коридорi на нього чекала панi Бонасье, яка так само обережно i так само безперешкодно вивела його з Лувру.

XIII

ПАН БОНАСЬЄ

У нашiй iсторii, як читач, певно, помiтив, була людина, доля якоi, незважаючи на ii скрутне становище, мало кого цiкавила. Цiею людиною був пан Бонасье, невинна жертва iнтриг полiтичних i любовних, якi так тiсно переплiталися мiж собою в тi часи, багатi на лицарськi подвиги та любовнi пригоди.

На щастя – пам’ятае про це читач чи нi, – ми обiцяли не забувати про нього.

Полiцейськi, якi арештували його, запроторили пана Бонасье до Бастилii i там, переляканого до смертi, провели перед взводом солдатiв, якi заряджали своi мушкети.

Бiдолашного галантерейника штовхнули в довгий i темний коридор, де на нього накинулися конвоiри, обсипаючи найдошкульнiшими ударами i найбрутальнiшою лайкою. Полiцейськi, побачивши, що мають справу з людиною недворянського походження, повелися з ним, як з останнiм волоцюгою.

Десь приблизно за пiвгодини з’явився писар, який поклав край його мукам фiзичним, але аж нiяк не душевним.

Двое тюремникiв схопили галантерейника, перетнули з ним тюремне подвiр’я, завели в коридор, де стояло трое вартових, вiдiмкнули якiсь дверi й увiпхнули його до кiмнати з низько навислою стелею, де були лише стiл, стiлець i комiсар. Комiсар сидiв за столом i щось писав.

Тюремники пiдвели арештанта до столу i за наказом комiсара вiдiйшли на таку вiдстань, щоб не чути допиту.

Комiсар нарештi вiдiрвався вiд своiх паперiв i пiдвiв голову, нiби бажаючи пересвiдчитись, хто перед ним. Вiн був мало привабливий на вигляд – гачкуватий нiс, жовтi гострi вилицi, маленькi, але жвавi й проникливi оченята. В обличчi було щось, що нагадувало куницю й лиса водночас. Його голова на довгiй рухливiй шиi визирала з комiра широкоi суддiвськоi мантii, похитуючись, наче в черепахи, що висунула ii з-пiд свого панцира.

Комiсар почав допит з того, що уточнив його iм’я та прiзвище, вiк, фах i мiсце проживання.

Арештований вiдповiв, що звуть його Жак-Мiшель Бонасье, що йому п’ятдесят один рiк, що колись вiн торгував галантерейними товарами, але тепер покинув цю справу i живе на вулицi Могильникiв, у будинку номер одинадцять.

Комiсар, замiсть того щоб продовжити допит, виголосив довгу промову про небезпеку, яка загрожуе маленькiй людинi, коли та втручаеться в полiтику.