Три мушкетери

Але пiсля всього, що менi довелося побачити за останнi двi години, я зрозумiв, що ця милiсть була б надто велика, i я боюся, що не заслужив ii.

– Це й справдi милiсть, юначе, – вiдповiв пан де Тревiль. – Але для вас вона, може, й не така недосяжна, як ви гадаете або як вдаете, що гадаете. Хай би як там було, проте одне з розпоряджень його величностi передбачае подiбний випадок, i я мушу, на жаль, сказати вам, що нiкого не зараховують у мушкетери перш, нiж вiн не вiзьме участi в кiлькох вiйськових кампанiях, не вiдзначиться на полi бою або не прослужить два роки в iншому полку, менш привiлейованому, нiж наш.

Д’Артаньян мовчки вклонився. Бажання надягти форму мушкетера ще дужче його полонило вiдтодi, як вiн дiзнався, як важко цього досягти.

– Але… – вiв далi де Тревiль, спрямувавши на свого земляка такий пронизливий погляд, наче хотiв дiстатися до самих глибин його душi, – але заради вашого батька, мого давнього бойового соратника, про що я вже вам казав, я все-таки мушу щось зробити для вас, юначе.

Нашi беарнськi хлопцi звичайно небагатi, i я сумнiваюся, що з того часу, як я поiхав з провiнцii, щось помiтно змiнилося. Тому менi здаеться, що тих грошей, якi ви припасли, надовго не вистачить…

Д’Артаньян випростався з тим гордим виглядом, який красномовно свiдчив, що вiн нi в кого не проситиме милостиню.

– Гаразд, гаразд, юначе, – провадив далi де Тревiль, – менi це добре знайомо. Я приiхав до Парижа з чотирма екю в кишенi i ладен був битися з кожним, хто сказав би менi, що я неспроможний купити Лувр.

Д’Артаньян ще вище задер голову. Завдяки продажу коня вiн починав свою кар’еру, маючи на чотири екю бiльше, нiж мав пан де Тревiль на початку своеi.

– Отож, – вiв далi капiтан, – ви повиннi зберегти своi грошi, хоч би й значною була ця сума. Але ви також повиннi вдосконалюватися в усьому, що належить умiти дворяниновi. Я сьогоднi ж напишу листа начальниковi Королiвськоi академii, i вже завтра вiн прийме вас на навчання без усякоi плати.

Не вiдмовляйтеся вiд цiеi маленькоi послуги. Нашi дворяни, навiть найiменитiшi та найбагатшi, нерiдко марно домагаються, щоб iх прийняли туди. Ви навчитеся iздити верхи, фехтувати й танцювати. Ви заприятелюете з потрiбними людьми i час од часу будете приходити до мене, доповiдати, як у вас посуваються справи i чи можу я чимось вам допомогти.

Д’Артаньян ще погано розумiвся на придворних манерах, але й вiн помiтив, що прийняв його де Тревiль досить прохолодно.