Три мушкетери

– Хто розповiв, добродiю? А хто, по-вашому, це мiг бути, як не той, хто не спить, коли я сплю, хто працюе, коли я розважаюся, хто править усiма справами в краiнi i за ii межами – у Францii i в Європi?

– Його величнiсть, безперечно, мае на увазi Всевишнього, – зауважив де Тревiль, – бо, гадаю, тiльки Бог може стояти так високо над вашою величнiстю.

– Нi, добродiю, я маю на увазi опору нашоi держави, мого единого слугу, единого друга – пана кардинала.

– Пан кардинал – це ще не його святiсть, ваша величносте.

– Що ви хочете цим сказати, добродiю?

– Я хочу сказати, що лише Папа непогрiшимий i що ця непогрiшимiсть не поширюеться на кардиналiв.

– Ви хочете сказати, що вiн водить мене за нiс, що вiн зраджуе? Тобто ви його звинувачуете? Ну, скажiть щиро, зiзнайтеся, що ви його звинувачуете!

– Нi, ваша величносте. Але я кажу, що його ввели в оману. Я кажу, що йому подали неправдивi вiдомостi. Я кажу, що вiн поквапився звинуватити мушкетерiв вашоi величностi, до яких вiн несправедливий, i що своi вiдомостi вiн черпав не з достовiрних джерел.

– А що ви скажете на те, що цi вiдомостi походять вiд самого герцога де Ля Тремуля?

– Я мiг би вiдповiсти, ваша величносте, що герцог е зацiкавленою особою в цiй справi, щоб бути безстороннiм свiдком. Але я далекий вiд цього, ваша величносте. Я знаю герцога як чесного дворянина i ладен покластися на його слова, але тiльки за однiеi умови…

– За якоi ж?

– За умови, що ваша величнiсть викличе його до себе i допитае, але вiч-на-вiч, без свiдкiв, i що ваша величнiсть вiдразу ж, щойно герцог пiде, покличе мене.

– Он як! – здивувався король. – І ви цiлком покладетеся на те, що скаже пан де Ля Тремуль?

– Так, ваша величносте.

– І визнаете його присуд справедливим?

– Поза всяким сумнiвом.

– І погодитеся на будь-яке вiдшкодування збитку, якого вiн вимагатиме?

– Цiлком.

– Ля Шене! – гукнув король. – Ля Шене!

Довiрений камердинер Людовiка XIII, який завжди стояв за дверима, увiйшов до кiмнати.

– Ля Шене, – сказав король, – нехай зараз же хтось пiде за паном де Ля Тремулем.

– Ваша величнiсть дае менi слово, що мiж де Ля Тремулем i мною не прийме нiкого? – спитав де Тревiль.

– Нiкого, слово честi.

– У такому разi – до завтра, ваша величносте.

– До завтра, добродiю.

– О котрiй годинi ваша величнiсть зможе прийняти мене?

– У будь-який час.

– Але якщо я прийду надто рано, то боюся потривожити сон вашоi величностi.