Три мушкетери

Завжди можна було зустрiти когось iз цих нерозлучних друзiв, хто бiг, шукаючи решту, вiд Люксембурзького палацу до площi Сен-Сюльпiс або вiд вулицi Старого Голубника до Люксембурзького палацу.

Тим часом обiцянки, що iх дав де Тревiль, поступово здiйснювалися. Одноi красноi днини король наказав пановi Дезессару прийняти д’Артаньяна кадетом до своеi гвардiйськоi роти. Важко зiтхнувши, д’Артаньян вдягнув мундир гвардiйця: вiн ладен був би вiддати десять рокiв свого життя в обмiн на мушкетерський плащ. Але пан де Тревiль обiцяв йому цю ласку тiльки пiсля двох рокiв випробування, яке, проте, могло бути й коротшим, якби д’Артаньяновi пощастило стати в пригодi королю або пощастило здiйснити якийсь героiчний вчинок.

Дiставши цю обiцянку, д’Артаньян упокорився долi i вже наступного дня почав свою службу.

Тепер настала черга Атосовi, Портосовi та Арамiсовi ходити на варту разом з д’Артаньяном, коли той стояв на посту. Таким чином, рота пана Дезессара того дня, коли до неi вступив д’Артаньян, прийняла до своiх лав не одного, а вiдразу чотирьох чоловiк.

VIII

ПРИДВОРНА ІНТРИГА

Тим часом сорока пiстолям короля Людовiка XIII, як i всьому в цьому свiтi, що мае початок, настав кiнець. І цього дня до наших друзiв прийшла справжня скрута. Спочатку Атос якийсь час утримував усю компанiю на власнi грошi. За ним був Портос, i завдяки одному з його зникнень, до яких усi вже звикли, вiн ще тижнiв два мiг задовольняти всi iхнi насущнi потреби. Дiйшла нарештi черга й до Арамiса, який охоче прийняв естафету з рук товаришiв, i, за його словами, змiг, продавши своi книжки з теологii, заробити кiлька пiстолiв.

Потiм, як звичайно, довелося пошукати допомоги у пана де Тревiля, який видав невеличкий аванс у рахунок належноi iм платнi. Але й цих грошей мушкетерам вистачило ненадовго, бо набiгло чимало несплачених рахункiв i деякi з них уже конче треба було сплатити.

Зрештою, коли стало зрозумiло, що невдовзi iм уже нi на що буде купити найнеобхiднiше, вони ледь нашкребли ще вiсiм чи десять пiстолiв i послали Портоса спробувати щастя в карти.

На лихо, цього дня воно вiдвернулося вiд нього: вiн програв усi грошi, що мав, а на додачу ще й двадцять п’ять пiстолiв пiд слово честi.

І тодi скрутнi обставини перетворилися на справжнiсiньке лихо. Зголоднiлi мушкетери разом зi своiми слугами шастали набережними, заходили в кордегардii, то тут, то там напрошуючись на обiд у когось iз приятелiв з мiста або з iнших полкiв.