Три мушкетери

Гадаю, що все це сталося не через ii власнi любовнi iнтрижки, а через любовнi справи однiеi дами, чие становище в суспiльствi набагато вище, нiж у моеi дружини.

– Так-так! Чи не пов’язано це з любовними пригодами панi де Буа-Трасi? – вигукнув д’Артаньян, бажаючи похизуватися тим, що вiн добре обiзнаний з таемницями придворного життя.

– Берiть вище, добродiю, значно вище!

– Панi д’Егiльйон?

– Ще вище.

– Панi де Шеврез?

– Вище, багато вище.

– Але ж не… – д’Артаньян затнувся.

– Так, добродiю, саме так, – ледь чутно i майже не дихаючи вiд страху, прошепотiв вiдвiдувач.

– І хто ж вiн?

– Хто ж може бути ще, як не герцог…

– Герцог?..

– Так, добродiю, – ще тихiше вiдповiв гiсть.

– Але як ви дiзналися про це?

– О!.. Як дiзнався?..

– Так. Кажiть усе до кiнця або… ви самi розумiете…

– Я знаю про це вiд своеi дружини, добродiю, вiд своеi власноi дружини.

– А iй вiд кого це стало вiдомо?

– Вiд пана де Ля Порта. Хiба я вам не казав, що моя дружина – хрещениця пана де Ля Порта, довiреноi особи королеви? Отож пан де Ля Порт наблизив мою дружину до ii величностi, щоб наша бiдолашна королева мала при собi хоч кого-небудь, кому вона могла б довiритися, – ця нещасна, яку покинув король, переслiдуе кардинал i зраджують усi.

– Так-так, дещо вже вимальовуеться, – сказав д’Артаньян.

– Отож продовжую, добродiю. Чотири днi тому дружина приходила до мене – однiею з умов ii служби був дозвiл вiдвiдувати мене двiчi на тиждень.

– Чого ж вона боiться?

– Рiч у тiм, що пан кардинал, здаеться, в останнi днi переслiдуе i знущаеться з королеви бiльше, нiж будь-коли. Вiн не може iй пробачити iсторiю з сарабандою. Ви знаете про цю iсторiю з сарабандою?

– Хай йому бiс! Чи знаю я! – вигукнув д’Артаньян, який уяви не мав, про що йдеться, але намагався показати, що йому все вiдомо.

– Так що тепер це вже не просто ненависть – це помста!

– Невже?

– І королева гадае…

– Що ж гадае королева?

– Вона гадае, що герцоговi Бекiнгему вiдправили листа вiд ii iменi.

– Вiд iменi королеви?

– Так, щоб викликати його до Парижа, а коли вiн приiде, заманити його в пастку.

– Хай йому бiс!.. Але ваша дружина, шановний пане… до чого тут ваша дружина?

– Всi знають, як вона вiддана королевi.