Три мушкетери

Безсилий проти волi бiльшостi, але продовжуючи стиха сипати прокляття, Портос простягнув руку, i всi четверо хором вигукнули слова, що пiдказав iм д’Артаньян:

– Один за всiх i всi за одного!

– Чудово! Тепер нехай кожен iде до себе додому, – сказав д’Артаньян так, нiби командував усе свое життя. – Але – обачнiсть i ще раз обачнiсть, бо з цiеi хвилини ми починаемо вiйну проти кардинала.

X

МИШОЛОВКА ЗРАЗКА СІМНАДЦЯТОГО СТОЛІТТЯ

Мишоловку винайшли задовго до нас. Коли з’явилася держава, вона створила полiцiю, а полiцiя, у свою чергу, вигадала мишоловку.

Зважаючи на те, що нашi читачi не звикли ще до жаргону паризькоi полiцii i що ми вперше за п’ятнадцять з лишком рокiв нашоi письменницькоi дiяльностi вживаемо це слово в такому значеннi, спробуемо пояснити, про що йдеться.

Коли в будинку, хоч би кому вiн належав, арештовують людину, яку пiдозрюють у здiйсненнi злочину, цей арешт тримаеться в таемницi. В передпокоi влаштовують засiдку з чотирьох або й п’яти полiцейських, дверi вiдчиняють усiм, хто постукае, потiм iх зачиняють, а вiзитерiв арештовують.

У такий спосiб за два чи три днi затримують майже всiх, хто ранiше бував у господаря помешкання.

Ось що таке мишоловка.

Квартиру Бонасье перетворили саме на таку мишоловку, i всiх, хто там з’являвся, затримували й допитували люди кардинала. У кiмнату на другому поверсi, де мешкав д’Артаньян, з вулицi вiв окремий хiд, а тому його гостям не загрожували такi неприемностi.

Втiм, приходили до нього тiльки трое його друзiв.

Усi вони подалися на розшуки, кожен своею дорогою, але нiкому з них не пощастило знайти бодай щось, що прояснило б ситуацiю. Атос вдався навiть до розпитувань у пана де Тревiля. Ця обставина, зважаючи на притаманну Атосовi небалакучiсть, дуже здивувала капiтана. Але пан де Тревiль нiчого не знав, хiба що пригадав, що того дня, коли вiн востанне бачив кардинала, короля та королеву, кардинал мав дуже заклопотаний вигляд, короля, здавалося, щось непокоiло, а почервонiлi очi королеви свiдчили про те, що вона або довго не могла заснути минулоi ночi, або плакала. Останне його мало здивувало: королева вiдтодi, як одружилася, погано спала й часто плакала.

Хай би що там було насправдi, пан де Тревiль настiйно рекомендував Атосовi залишатися вiдданим королю й особливо королевi i просив передати це побажання i його друзям.

Що ж до д’Артаньяна, то вiн усi цi днi був удома. Свою кiмнату вiн перетворив на спостережний пункт.