Світова гібридна війна: український фронт

Не можна заперечувати, що й на сьогоднi кожна з великих потуг мае своi iнтереси у свiтовому просторi та намагаеться iх реалiзовувати, враховуючи сили та потенцiал могутностi iнших впливових акторiв. Це означае, що до певноi мiри уявлення традицiйноi геополiтики спрацьовують i в сучасному свiтi. Але в останнi десятилiття, пiсля лiквiдацii одного з полюсiв конфронтацii та включення нових пострадянських держав у свiтову полiтичну систему, набувае ваги iнша тенденцiя, коли пiдтримання принципiв свiтового порядку вiдбуваеться переважно шляхом домовленостей та компромiсiв ключових акторiв мiжнародноi безпеки, iх спiвпрацi з iншими державами у форматi мiжнародних органiзацiй.

Замiсть полiтики геополiтичноi конкуренцii та балансу сил можна очiкувати iстотноi змiни парадигми стратегiчного мислення, як цього вимагають, зрештою, сучаснi потужнi процеси глобалiзацii.

Формування новоi стратегiчноi парадигми значною мiрою зумовлене тим, що за останнi десятилiття умови функцiонування мiжнародного безпекового середовища iстотно змiнилися.

Сучасний свiт рухаеться i розвиваеться на принципово iнших засадах згiдно з нормами i законами глобалiзацii, шляхом формування свiтовоi економiчноi i полiтико-правовоi системи, в якiй кожна держава може отримати свiй шанс на динамiчний розвиток.

Загальною тенденцiею розвитку людськоi цивiлiзацii е спрямування до органiзацii глобальних систем продуктивноi дiяльностi, пов’язаноi iз унiверсальними моделями комунiкацii.

Формування сучасноi свiтовоi полiтичноi системи неможливе без утворення вiдкритого простору мiжнародного спiлкування якiсно нового рiвня.

Процеси у сферi мiжнародноi полiтики та безпеки, якi вiдбуваються, зокрема, на Європейському континентi та в оточуючих регiонах, е наслiдком глибинних трансформацiй соцiально-економiчного устрою i свiтового ладу вiдповiдно до сучасного етапу цивiлiзацiйного розвитку людства, який пов’язують з феноменом глобалiзацii.

Сутнiстю сучасних процесiв глобалiзацii е формування свiтовоi економiчноi системи з високим рiвнем взаемопов’язаностi економiк окремих держав та регiональних iнтеграцiйних пiдсистем. Вiльне пересування робочоi сили, капiталiв, товарiв та послуг, розвиток систем комунiкацii робить кордони мiж державами дедалi умовнiшими. Спiвробiтництво i кооперацiя стають бiльш вигiдним засобом у вiдносинах мiж державами, нiж конфронтацiя i конфлiкти.