Героїчні канікули

Коли господар, або, як тут кажуть, газда, налив у чарочки закарпатського коньяку, дiд пiдвiвся, аби виголосити тост:

– Дорогий друже Сергiю! Якби ти знав, як менi приемно знову вiдчути рiдне повiтря! Я дякую долi за те, що колись звела мене з тобою, i вже тридцять рокiв ми приятелюемо. Здаеться, то був 1987 рiк, коли ми вперше зустрiлися у Хустськiй школi-iнтернатi…

– Так, ви шукали iсторика, який збирае матерiали з Карпатськоi Украiни. Тодi ця тема ще була пiд забороною, i ми розмовляли в шкiльному коридорi майже пошепки.

Але досить балачок! Сегединський стигне! – перервав гостя господар, який нiтився, коли його хвалили.

Пiсля випитоi чарки вони загомонiли значно жвавiше, зовсiм забувши про нас iз господинею. Сергiй Коваль, попри те, що не корiнний закарпатець, був вiдомим краезнавцем. Друкувався в часописах, виступав на конференцiях, хоча вийшов на пенсiю як звичайний учитель iсторii. Обирався навiть мiським депутатом.

Дiдусь його розшукав, аби довiдатися про свого батька, про якого знав тiльки, що той загинув пiд час наступу угорцiв у березнi 1939 року.

Мати починала схлипувати i витирати сльози, коли про це згадувала. Смерть нареченого стала для неi глибокою травмою. Єдине розповiла, що той був студентом. І син, нiвроку, вдався у нього.

– Ви приiхали дуже вчасно! – гув басом iсторик, розпашiлий вiд коньяку. – Адже у нас якраз розпочинаються святкування ювiлею Карпатськоi Украiни. У музеi вiдкриваеться нова експозицiя, на будiвлi гiмназii встановлюють меморiальну дошку, а в театрi – прем’ера вистави про сiчовикiв.

– Оце пофортунило! – зрадiв дiд. – Ти диви, онучку, яку ми матимемо культурну програму! Це ж треба, як я вгадав iз поiздкою! Як мед, то ще й ложкою!

А я тим часом вже залiз в Інтернет i з’ясовував для себе подробицi iсторичного феномена пiд назвою «Карпатська Украiна». Гм… Отже… Незалежна украiнська держава, створена на територii колишньоi Чехословаччини. Спочатку iснувала як автономiя у Чехословацькiй федерацii – з жовтня 1938 року по березень 1939-го.

Як самостiйна держава була проголошена пiсля розпаду Чехословаччини. Втрималася лише три днi – з 14-го по 16 березня, поки не була завойована Угорщиною. Захищали незалежнiсть Карпатськоi Украiни слабо озброенi добровольцi-сiчовики та окремi вояки чехословацькоi армii, яким протистояло в десятки разiв бiльше угорське вiйсько. За рiзним даними, на полi боiв та в подальших репресiях загинуло кiлька тисяч украiнцiв.

«Серед них i мiй прадiд Іван, – зiтхнув я.