Героїчні канікули

До речi, як там «професор Глюкс»?

Я витягнув смартфон i пiдключився до Інтернету. Зв’язок час вiд часу зникав, але все-таки вдалося скачати нового листа вiд тата.

«Привiт, друзяко!

Як ви там? Вже вирушили до Хуста? Пильнуй за дiдом у два ока, бо вiн мало того, що старенький, а ще й трохи навiжений. Аби вiн тебе не затягнув в якусь халепу! Будь мудрим! Придiляй йому достатньо уваги – не так, як менi!

У Калiфорнii чудова погода. Сьогоднi купалися в басейнi. На щастя, без крокодилiв.

До речi, я тобi забув сказати, що в нашiй групi е та мамзель iз музею Тараса Шевченка.

Така кучерява блондинка, що ледь мене без солi не з’iла минулого березня, коли ми намагалися порятувати Тараса Григоровича».

«Овечка Берта!» – згадав я, i перед очима одразу намалювалася заступниця директора у великих окулярах i в пурпуровому довгому приталеному светрi та чорних лосинах. – Ого! Ну й компашка! Разом iз татом – це вибухова сумiш!»

«Ми спочатку трималися одне вiд одного на вiдстанi i принципово не розмовляли, але керiвництво групи було цим невдоволене, – читав я далi.

 – Сьогоднi плавали з нею поруч i обурювалися таким диктатом начальства. Яке iм дiло до наших особистих антипатiй? Це не е метою нашого стажування. Вона зi мною погодилася. Я перепросив кучерявку за торiшню зухвалу поведiнку. Вона зiзналася, що чекала на вибачення, а мiй синiй записник досi зберiгае в робочому столi.

Схоже, ця панянка не така мегера, як скидаеться на перший погляд. Може, навiть знае, куди зникло те кляте крiсло.

Що ти про це думаеш?»

«От хитромудрий Одiссей! – усмiхнувся я. – Татусь уже мае план». І наклацав на смартфонi:

«Вперед, героi! У тебе, щоправда, отакунi шанси! Бо це секс-бомба сповiльненоi дii. Але я триматиму за тебе кулаки! Не фiлонь!

P. S. До речi, це правда, що черепахи можуть дихати через анус? Перевiр про всяк випадок!»

Вiдправивши батьковi схвального листа, я глипнув на дiда, який посопував з напiввiдкритим ротом. Далi вимкнув Інтернет, поклав телефон пiд подушку i скрутився в улюблену позу ембрiона.

За кiлька хвилин я спав, склавши долонi пiд щокою. Так мене навчила засинати бабуся, яка приемно куйовдила менi волосся, розповiдаючи вечiрню казочку про котика, пiвника та iнших домашнiх потворок.

Роздiл 3

Прокинувся я пiзно. Зухвале сонце вже било у шибку. За немитим вiкном миготiли пожухлi поля i поодинокi дерева. Дiдусь уже був зiбраний, а його постiль складена. Вiн замислено глипав на рiднi краевиди.