Історія України «без брому». Розвиток державності на українських землях

Мiстами, де укладались такi договори, були Канiв, Заруб, Корсунь, Трипiлля на Правобережжi й Сакiв, Малотин та Воiнь на Лiвобережжi[236 - Прiцак О. Половцi. Украiнський iсторик. 1973. № 1–2. С. 114.].

Щоправда, з кiнця 60-х рокiв ХІІ ст., коли Русь зазнала занепаду, а усобицi дедалi бiльше почали гнобити ii, половцi вiдновили походи на руськi землi. Особливо тут вiдзначилися хани Кобяк i Кончак. Проте руськi князi зумiли дати iм вiдсiч. 1183 чи 1184 року в битвi на рiчцi Орель князi Святослав Всеволодович i Рюрик Ростиславович розбили Кобяка[237 - Лiтопис руський.

1185 р. новгород-сiверський князь Ігор Святославич вирiшив самостiйно пiти на половцiв. Цей похiд, що став основою сюжету «Слова о полку Ігоревiм», завершився поразкою. Сам же князь потрапив у полон. Пiсля цього хани Кончак i Гзак спустошили Переяславську землю й басейн рiчки Сейм. Однак у 90-х роках ХІІ ст. iнтенсивнiсть половецьких набiгiв зменшилась, а руси активiзували своi походи в Степ[238 - Квiтницький М.

З 90-х рокiв ХІ ст. руськi князi, маючи на метi певнi полiтичнi розрахунки, почали одружуватися з доньками половецьких ханiв. Часто такi шлюби укладали чернiгiвськi князi Ольговичi, якi мали з половцями добрi стосунки. Навiть Святополк Ізяславович, вiдомий своiми походами на половцiв, 1094 р. одружився з дочкою хана Тугоркана. Володимир Мономах, який теж вiдзначився походами на половцiв, одружив свого сина Юрiя (Довгорукого) (1090–1157) iз дочкою хана Аепи, а другого сина Андрiя – з онукою Тугоркана.

Загалом такi шлюби були поширеною практикою. 1187 р. чи 1188 р. з половецького полону повернувся Володимир, син згадуваного князя Ігоря Святославовича – героя «Слова о полку Ігоревiм». Проте повернувся не сам, а з молодою дружиною – дочкою хана Кончака, й дитиною[239 - Лiтопис руський. С. 346.]. Весiлля справили в Новгородi-Сiверському. До речi, й сам князь Ігор був напiвполовцем: його мати походила з половецького роду[240 - Половець В.

Можна говорити про те, що в ХІІ ст. руська князiвська елiта стала «частково половецькою». А проте дочки половецьких ханiв, якi виходили замiж на руських князiв, приiжджали на Русь не самi, а з дiвчатами, якi служили iм. Тi також могли виходити замiж за руських дружинникiв. Такi шлюбнi вiдносини принаймнi свiдчать, що мiж Руссю й Половецьким полем не було непрохiдноi прiрви.