Історія України «без брому». Розвиток державності на українських землях

Виняток становили носii мар’янiвськоi й бондарихiвськоi культур пiвнiчного сходу Украiни. Схоже, вони були представниками фiно-угорських етносiв.

Є певнi пiдстави говорити, що в iндоевропейських племен вiдбулася соцiальна диференцiацiя й формувалися державнi органiзми. До того ж вiйни, якi вели iндоевропейцi, здiйснюючи експансiю, потребували державних iнститутiв. Ще в давнi часи в iндоевропейських спiльнотах склався тричленний подiл суспiльства: жерцi, воiни й виробники (скотарi, хлiбороби). Такий подiл знайшов вiдбиття в давньому украiнському фольклорi, законах Ману в Індii, у державному устроi Спарти, зрештою, навiть у теоретичнiй конструкцii Платона, яку вiн запропонував у трактатi «Держава»[12 - Платон.

Держава. К., 2000.].

У XV–XII ст. до н. е. настав вiдносний перiод стабiльностi на украiнських теренах. Суспiльства бронзового вiку саме тодi досягли розквiту, поеднуючи хлiборобство з тваринництвом. Щоправда, господарство людностi в районi Полiсся розвивалося повiльнiше.

Тут спостерiгався застiй. Натомiсть у Пiвнiчному Причорномор’i господарськi новацii поширювалися швидше, оскiльки цi регiони були пов’язанi з цивiлiзацiями Середземномор’я. Рiвень заможностi й соцiальна диференцiацiя населення, яке тут проживало, виявлялися чiткiше. Водночас це населення ставало об’ектом нападiв бiднiших, проте агресивнiших етносiв. Приблизно раз на три столiття Пiвнiчне Причорномор’я зазнавало нападiв нових племен, а це призводило до змiн археологiчних культур.

ІX–VІІ ст. до н. е. – ранньозалiзний вiк. У той час помiтно вдосконалилися знаряддя працi, що робило господарювання бiльш ефективним. Також ставало бiльше залiзноi зброi. Закономiрно, почастiшали вiйни, якi давали можливiсть енергiйним завойовникам захопити багатства мирних (i зазвичай багатших) племен.

Вiдтодi до нас дiйшли певнi письмовi вiдомостi про населення земель Украiни. Зокрема, збереглися згадки про кiммерiйцiв[13 - Треножкин А. Киммерийцы. К., 1976.]. Схоже, вони були нащадками носiiв пiзньозрубноi та бiлозерськоi культур бронзового вiку та володiли пiвденною частиною Украiни, ведучи кочовий спосiб життя.

Поширеною е думка, що вони належали до iранських племен. Поряд iз ними проживали iншi етноси. У Прикарпаттi та Буковинi жили вiдносно розвинутi фрако-iллiрiйськi племена гальштатськоi культури. На Захiднiй Волинi – племена спорiднених лужицькоi та висоцькоi культур, якi вважаються праслов’янськими.