Історія України «без брому». Розвиток державності на українських землях

Бiльшiсть iз них опинилася в складi СРСР i адмiнiстративно входила до складу Украiнськоi Радянськоi Соцiалiстичноi Республiки (УРСР). Щоправда, за межами останньоi опинилося чимало етнiчних украiнських земель. Так, до складу Росiйськоi Радянськоi Федеративноi Соцiалiстичноi Республiки як основноi складовоi частини СРСР увiйшли заселенi украiнцями схiдна частина Донбасу, Кубань, т. зв. Жовтий i Зелений Клини, Воронiжчина, Бiлгородщина, Стародубщина тощо. До складу Бiлоруськоi Радянськоi Соцiалiстичноi Республiки – Берестейщина, до Молдавськоi Радянськоi Соцiалiстичноi Республiки – Приднiстров’я, де фактично домiнувало украiнське населення.

Цi землi, що опинилися за межами УРСР, але входили до Радянського Союзу, зазнали тотальноi русифiкацii.

Деякi украiнськi етнiчнi територii пiсля Другоi свiтовоi вiйни не ввiйшли до складу СРСР, а дiсталися краiнам т. зв. «соцiалiстичного табору». Пiвденне Пiдляшшя, Холмщина, захiдна Галичина, значна частина Лемкiвщини вiдiйшли до Польськоi Народноi Республiки; Пряшiвщина й пiвденна частина Лемкiвщини – до Чехословацькоi Соцiалiстичноi Республiки; Мармарощина й Пiвденна Буковина – до Румунськоi Соцiалiстичноi Республiки.

Попри те, що в цих державах придiлялася певна увага задоволенню культурних потреб украiнцiв, вони тут зазнали денацiоналiзацii.

Однак 1954 р. до складу УРСР увiйшла Кримська область, де украiнське населення становило незначну частину. Також у складi УРСР були територii, де компактно проживало росiйське, румунське, молдавське, гагаузьке, угорське населення, представники деяких iнших нацiональних меншин.

1991 р. Украiна вийшла зi складу Радянського Союзу й стала незалежною державою. Ця подiя поставила крапку на iснуваннi СРСР. Вiдбувся загалом мирний демонтаж цiеi держави.

Як бачимо, на украiнських землях протягом трьох тисячолiть виникали, формувалися й зникали рiзнi державнi утворення, якi до того ж мали рiзне «етнiчне наповнення». Держави, якi сходили з iсторичноi арени, все ж полишали пiсля себе певнi державнi й правовi традицii, передаючи iх своiм наступникам.

Хоча закономiрно далеко не завжди такий спадок приймався, а часто й свiдомо вiдкидався. Адже новопосталi держави виникали як заперечення своiх попередникiв.

Та все ж iмперii мирним шляхом не зникають. Росiйське керiвництво спровокувало низку регiональних конфлiктiв на теренах колишнього Радянського Союзу, створивши своi проросiйськi анклави. Такими можна вважати Нагiрний Карабах, Пiвденну Осетiю, Абхазiю й Приднiстров’я.