Дякую тобі

Вона проводить пальцем по моему обличчю i я рiзко вiдштовхую ii руку. Вона посмiхаючись проходить до кiмнати у руцi теж бокал з вином. Волосся розпущене, губи та плаття на нiй як i волосся червоного кольору. Мене аж воротить вiд неi. Я роблю декiлька крокiв назад…

– Менi соромно, що ти моя мати. Колись ти була для мене прикладом, тепер ти стала першокласним стервом, що визивае в менi лише ненависть. Знаеш при всiй повазi до тебе, хочу сказати лише одне:,, В життi все бувае, i можна допомогти кожнiй людинi витягнувши ii з болота, але матусю, витягти болото з людини не вдасться.

,, Шкода що грошi тебе так змiнили. Надiюсь моя мати, справжня, а не ось це … – я вказую пальцем на неi… – повернеться до нас з тотом! Хоча шансiв дуже мало! – вона вiдриваеться вiд вина i не дивлячись на мене промовляе…

– Ти правий синок, хтось змiнюеться i стае першокласним багатим стервом, а хтось iз обiдранки, стане лише повiею та алкоголiчкою, як i ii татусь. Ти не будеш з неi! Я все сказала!

Я виходжу на двiр, берусь за голову.

Що, що робити? Я повинен ii знайти, пояснити все! Я знову сiдаю до машини i лечу зi швидкiстю 180 км. На шкiльному стадiонi ii немае, лечу до неi додому, будинок пустий я хвилин п’ять стукав нiхто не вийшов. По заглядаючи у вiкна розумiю, що це дiм спустошений та одинокий, як мое серце. Де ж вона? Де моя дiвчинка? Я не можу ii втратити! Я так довго ii чекав. Зло так i ллеться з мене i я не витримуючи ударяю кулаком у дверцi машини. Просто клас, з’являеться вм’ятина. Зiрвався холодний вiтер i падае перша крапля дощу.

Мiя

Стало прохолодно, в мить розпочався дощ. На дворi на мое здивування тиша, лише вiтер посвистуе.

Стук – стук. Чую рух в домi. Макс вiдмикае дверi, вiн ще такий малий, але вже мае переваги перед iншими хлопчинами свого вiку: вiн дуже вродливий, шкiра смуглява, чорне волосся та брови, пухлi губи та ямочки на щоках. А головне у нього добре,,пiдвiшений язик,,. Хоча вiн лише у сьомому класi мае вигляд вiн на пару рокiв старше, як дев’ятикласник. Вони з Лiлi не схожi, тому що у них папи по кровi не рiднi.

Рiдний тато Лiлi, покинув iх з мамою давно, здаеться iй було всього декiлька рокiв. Меган – мати, була ще молодою, тому вийшла замiж в друге i народила Макса.

– Привiт гарненька! – з посмiшко вiтае мене цей нi разу не сором’язливий хлопчина.

– Привiт Масiк! Де твоя сестра?

– На кухнi, зараз ще Кетрiн приiде! Мамуся заколотила супер вечерю. Ти ж знаеш, вона любить коли ти приходиш.

Я роззуваюсь та проходжу.