МАКУНІВ – НАРИС З ІСТОРІЇ РІДНОГО КРАЮ

Таблиця 1

Таблиця 2

7

Вiдмiнно вiд Польщi, Австрiя почала дбати про розвиток набутих земель, i украiнцi переживали деяке культурне, релiгiйне i господарське вiдродження, хоч влада в Галичинi й надалi була в польських руках, залишках колишньоi

польськоi держави.

Бiльшiсть з 2,4 млн. захiдних украiнцiв Габсбурзькоi монархii на початку

XIX ст. жили в Схiднiй Галичинi, iншi – на Буковинi та Закарпаттi. Соцiальна

структура украiнського населення була досить простою: 95% його становили

незаможнi селяни.

становили, переважно, поляки або полонiзованi украiнцi. Абсолютною

бiльшiстю нечисленного мiського населення були евреi. Галичина була одною з

найбiднiших регiонiв Європи.

Пiсля пана Ю. Менчиньского до 1848 року власником села був пан

Ольшевський, а згодом село купив пан Альбiн Вольдемар Вольфрам. Пiсля

смертi помiщик був похований на сiльському цвинтарi. До сьогоднi зберiгся

надгробний камiнь на його могилi.

Нелюдська система крiпацькоi залежностi довела до краю терпiння

селянства, гальмувала загальносуспiльний поступ. Раз у раз вибухали селянськi

повстання. 1848 року краiни Європи переживали «весну народiв» – хвилю

революцiйних виступiв за рiвнiсть громадянських та нацiональних прав, за

економiчнi реформи. Не оминули вони й Австрiйську iмперiю. Березень 1848

року став у Галичинi кульмiнацiею антифеодального руху, що тривав вже

кiлька рокiв. Вибухнуло повстання у Львовi.

його вiйськовою силою, але змушена була пiти на поступки, зокрема дозволила

ряд громадянських свобод, у тому числi скасувала крiпацтво.

22 квiтня 1848 року з?явився циркуляр галицького губернатора «Про

знесення панщини та iнших данин пiдданчих“. У ньому зазначалося: „… У

Королiвствi Галiцii та Льодомерii всiлякi роботизни панщизнянi та данини

пiдданчi за винагородженням, що свого часу мае бути визначеним на кошт

уряду, зносяться. Існуючi служебництва залишаються непорушенi, а

винагородження за таке буде визначене згодом».

Крiпацтво, що сотнi лiт гнiтило селянство загарбаних Польщею, а потiм

Австрiею украiнських земель, впало. Великдень 1848 року був найщасливiшим

для галицьких селян. Однак за даровану цiсарем волю селяни мали сплатити

своiм панам вiдшкодування.

В серединi XIX ст. в Галичинi пройшла чергова хвиля урядового

землевпорядкування i вдосконалення податковоi системи.