Слово Боже – живе і діяльне. Проповіді та промови 2011–2013. Т. 1

У цiй притчi е три дiйовi особи: батько, молодший i старший сини, кожен зi своею iсторiею. Але сьогоднi я б хотiв запросити всiх вас приглянутися до батька, через образ якого Ісус Христос хоче розповiсти нам про те, ким е наш Бог Отець, – ким Вiн е для своiх дiтей, для кожного з нас.

Батько у цiй притчi характеризуеться трьома рисами. Перша риса – вiн дивиться i бачить. Чоловiк бачить своiх дiтей, якi ростуть коло нього, вiн знае iхнi бажання, – «бачить» свого сина навiть тодi, коли той е далеко. Каже Євангелiе, що батько першим його побачив здалека, як той обiрваний, з порожнiми руками, з понурою головою вертався додому.

Що ж той батько бачить у своiх дiтях? Вiн бачить споживацьке ставлення до себе, бо так стаеться, що синам (i старшому, i молодшому) в певний час тато вже став непотрiбний, iм лише потрiбне його майно. Часто i наше ставлення до Бога та iнших людей стае споживацьким. Всевидяче Боже око, яке дивиться сьогоднi на нас, мабуть, простежуе те саме. Ми так звикли використовувати одне одного: дiти – батькiв, батьки – дiтей, влада – своiх громадян, що часом iнакше не вмiемо ставитися до iнших.

І така споживацька позицiя, коли особа для нас начебто знецiнюеться, важливим е лише ii спадок, майно, те, що ми можемо вiд неi отримати, спричиняе взаемне вiддалення. Тут iдеться не тiльки про фiзичний простiр: можна жити разом в одному домi, а бути далеко одне вiд одного.

Друга риса батька – це його милосердя, яке найбiльше виявляеться пiд час його зустрiчi iз сином. Євангелист Лука розповiдае, що коли батько побачив свого сина, вiн над ним змилосердився.

Але це е не тiльки якесь почуття. Тут Лука вживае грецьке слово «еспланхнiсте». Це означае, що все батькове нутро стрепенулося, кинулося до сина, бо для батька важливо не те, що вiн мае, а його син, найдорожчий скарб i найбiльше багатство.

А третя риса цього батька, яка проявляеться наприкiнцi притчi, – це радiсть. Батько сумував не за втраченим майном, а за втраченим сином. І коли хлопець повертаеться – батько тiшиться, наказуе вчинити великий бенкет, бо його син був пропав i знайшовся, був мертвий i ожив.

У славному творi Достоевського «Ідiот» описана цiкава iсторiя. Молода жiнка тримае на руках новонароджене дитя, яке часто плаче. І в певний момент мама вперше побачила на обличчi своеi дитини усмiшку. З радостi жiнка перехрестилася. Той, хто бачив це, спитав: що ти робиш? А мама вiдповiла: «Щоразу, коли грiшник клякае перед Богом, Господь до нього усмiхаеться».