Повсякденне життя галичан у XIX – на початку XX століття

Подiбна строкатiсть рецептури побутувала й в iнших груп украiнського населення Галичини. Тож видаеться неможливим описати якийсь певний стандартизований варiант «галицького борщу». Щоправда, одну особливiсть цiеi страви в галичан все ж видiлю. Так, на територii дослiдження широкого поширення набувають так званi «питнi борщi» (попередньо описаний варiант «борщ пiсний до кулешi»): його консистенцiю не загущували крупами, капустою чи надлишком квашеного буряка; подавали до iнших страв – кашi, печеного пирога, вареникiв тощо.

Важливим компонентом народноi кулiнарii був хлiб. Вiн основа харчування не лише населення Галичини, а й усього украiнського етносу. Водночас ситуацiя з його видовим i сортовим складом, способом приготування та рецептурою в рiзних етнографiчних груп дослiджуваних теренiв е аналогiчною, як iз борщем. Адже, наприклад, у гiрському регiонi та в передгiр’i домiнувало в народному харчуваннi прiсне хлiбне печиво, а на рiвнинах – вчинений хлiб.

У рiзних етнографiчних районах територii Галичини побутували такi види i назви прiсного хлiбного печива:

1.

 Лемкiвщина: «ощипок», «адзимок», «адзимка», «паленя», «щипок», «осух», «пагач» iз вiвсяного, ячмiнного, вiвсяно-ячмiнного чи кукурудзяного борошна.

2. Бойкiвщина: «ощипок» – вiвсяний корж. Інодi, за способом виготовлення та споживання (ламали, «щипали», руками), його називали «паленя», «щипок», «углянка», «палене».

3. Гуцульщина: «корж», «малай» з кукурудзяного борошна (до початку ХІХ ст.

«корж» пекли з вiвсяного борошна). Подекуди для випiкання прiсного хлiба гуцули змiшували житне борошно з кукурудзяним.

4. Покуття: ячмiнно-кукурдзяний «малай»; кукурудзяно-картопляний «мандебурченик», «боб’еник» з разового житнього борошна, «коржi» з пшеничного, ячмiнного та житнього борошна.

5. Пiдгiр’я: ячмiннi «коржi».

6. На Галицькiй Волинi пекли «паляницi пшеничнi, печенi на плитi, прiснi», «паляницi пшеничнi, печенi на плитi, на поташi», на теренах такоi частини Волинi, як Холмщина, – житнi «пiдпалки».

Тривале побутування на теренах Украiнських Карпат прiсного хлiба i його вiдносне розмаiття зумовлене природно-клiматичними умовами, через якi потрiбно було висiвати морозостiйкi культури (овес, ячмiнь), адже жито i пшениця, котрi потребували кращих грунтiв i менших точок екстремуму добових коливань температури, у цiй мiсцевостi давали низькi врожаi.

Смаковi та поживнi якостi хлiба горян були дуже низькими. К.