Депресія

Але одна справа — скорбота, а iнша — траур.

Перша стосуеться емоцiйного настрою у сiм’i, а друга — це соцiальний прояв, який може бути рiзним в залежностi вiд краiни та може тривати роками. Траур сам по собi не несе нiякого ризику для здоров’я людини, тому його подовження не е проблемою за умови, якщо це дотримання звичаiв суспiльства.

До довiдкового посiбника D.S.M.¬V було встановлено: якщо тривалiсть скорботи перевищуе два мiсяцi, ii слiд розглядати як клiнiчну депресiю.

Наразi цей мiнiмальний перiод у два мiсяцi не дотримуеться, тому його можна дiагностувати та лiкувати з моменту появи симптомiв великоi депресii.

Ця змiна полягае в тому, щоб якнайшвидше реагувати на проблему психiчного здоров’я, таку важливу i поширену, як депресiя, без необхiдностi чекати два встановленi мiсяцi, як було ранiше.

Тому скорбота вважалася “простою перехiдною фазою”, яку проходять всi, коли втрачають близьку людину.

Але ми все одно повиннi “стежити за собою”, щоб упевнитись, що симптоми не стали настiльки значними, що можуть приховувати справжнiй великий депресивний розлад.

Необхiдно мати на увазi, що, у будь-якому випадку, для подолання скорботи важливо мати соцiальну пiдтримку родини та друзiв, якi розумiють ситуацiю та зможуть бути поряд з людиною, поки вона переживае цей перiод, щоб вiн пройшов нормальним чином.

РОЗДІЛ 3.

ДИСТИМІЯ

У бiльшостi з нас в якийсь момент нашого життя наставала темна смуга, етап, коли нам не хочеться нiчого робити, ми вiдчуваемо апатiю i зневiру, будь-яка проблема може нас здолати i ми не можемо “пiднятися”. Але з часом все вирiшуеться, i ми вiдновлюемо свiй попереднiй стан. Однак якщо ви вiдчуваете, що “темна смуга” тривае роками, можливо, ви страждаете вiд розладу, що називаеться дистимiею.

Дистимiя — це вид емоцiйного розладу, при якому в людини проявляються симптоми хронiчноi депресii, що тривають бiльше року у дiтей та пiдлiткiв та бiльше двох рокiв у дорослих.

Дистимiя називаеться ранньою, якщо проявляеться до 21 року, та пiзньою, якщо проявляеться пiзнiше.

Симптоми розладу легкi або помiрнi, вони не мають достатньоi iнтенсивностi, щоб вважатися епiзодом депресii — необхiдною умовою для дiагностики великого депресивного розладу.