Філософія грошей

Тут також розмежування на суб’екта бажання, насолоди й оцiнки та на розцiненого як вартiсть об’екта не охоплюе анi всiх психiчних станiв, анi цiлком усiеi предметноi систематики практичноi сфери. Оскiльки людина насолоджуеться тiльки яким-небудь предметом, то тут мае мiсце вповнi единий у собi акт. У таку мить ми маемо певне вiдчуття, що не мiстить анi усвiдомлення об’екта як такого, що стоiть навпроти нас, анi усвiдомлення «Я», що було б вiдокремленим вiд його стану в даний момент. Тут трапляються явища найглибшого i найвищого рiзновиду.

Грубий потяг, особливо потяг безособово-загальноi природи, лише сам собою хоче звiльнитися на якомусь предметi, йому вага лежить лише на його задоволеннi, байдуже, чим його досягнуто; свiдомiсть заповнюеться винятково насолодою, не звертаючись з рiзними акцентами нi до свого носiя, з одного боку, нi до свого предмета – з iншого. З другого погляду, вельми пiдвищена естетична насолода засвiдчуе ту саму форму. Також тут «ми забуваемо самих себе», але i мистецький твiр ми вiдчуваемо вже не як щось нам протистiйне [Gegen?berstehendes], бо душа вповнi злилася з ним, вiн так само знадив ii до себе, як вона вiддалася йому. І тут, i там протилежнiсть мiж суб’ектом i об’ектом або ще, або вже не зачiпае психологiчного стану; процес усвiдомлення, що по-новому розпочинаеться, тiльки викликае тi категорii з природноi едностi того стану i тiльки тепер розглядае чисту насолоду змiсту, з одного боку, як такий стан суб’екта, що протистоiть об’ектовi, з другого боку, як дiю об’екта, незалежного вiд суб’екта. Це напруження, що роздiляе наiвно-практичну еднiсть суб’екта й об’екта та тiльки-но породжуе обох iх – одного в iншому – для свiдомостi, спершу створюеться завдяки самому лише факту бажання. Коли ми бажаемо того, чого ще не маемо, але бажаемо ним насолоджуватися, його змiст виступае перед нами. Щоправда, у розвиненому емпiричному життi готовий предмет стоiть перед нами i його тiльки й бажають з огляду на це – вже тому, що крiм подiй волiння чимало iнших, теоретичних i емоцiйних, подiй сприяють тому, що психiчнi змiсти стають об’ективованими; однак у межах самого лише практичного свiту, з огляду на його внутрiшнiй порядок i його збагненiсть, постання об’екта як такого i його бажання суб’ектом е корелятивними поняттями, по сутi обома сторонами процесу диференцiацii, що розщеплюе безпосередню еднiсть процесу насолоди.