Унікальні сторінки географії. Визначні географічні відкриття

У його звiтi мiстяться вiдомостi про захiдну частину Азii аж до Перськоi затоки i Середземного моря. Велике значення мали також данi про Індiю, що iх зiбрав Чжан Цянь. До нього ця краiна взагалi не згадувалася в китайськiй лiтературi. Географiчним описам Чжан Цяня властива точнiсть i конкретнiсть.

У столицi Бактрii Чжан Цянь зустрiчав купцiв iз краiни Шеньду – Індii. Серед iхнiх товарiв вiн знайшов бамбуковi вироби з Пiвденного Китаю. Ця знахiдка наштовхнула Чжан Цяня на вiдкриття: вироби через руки невiдомих посередникiв надходять iз Китаю в Шеньду пiвденним шляхом.

А це означало, що з Китаю на захiд була ще одна дорога! Чжан Цянь намiтив шлях з Китаю в Індiю через Бiрму й Ассам, через моря Пiвденно-Схiдноi Азii. Через кiлька столiть цi маршрути стали найважливiшими торговельними шляхами, що поеднали Китай з долиною Гангу. На межi ІІ й І столiть до н. е. за цим маршрутом пройшла пiвденна частина Великого шовкового шляху зi Схiдного Китаю в краiни Середньоi i Захiдноi Азii.

Географiчнi знання, що iх отримав Чжан Цянь, допомогли не тiльки сучасним ученим, якi вивчають iсторiю Китаю. Вони мали також суто практичне значення: вiдомостi, що мiстилися в книжцi, допомогли китайському вiйську розгромити гунiв у 120 роцi до н. е., вiдтiснити iх вiд кордонiв Китаю i значно розширити iмперiю за рахунок захiдних земель. Імператор У Дi завоював краiну усуней, що стала захiдним форпостом Пiднебесноi. Уже по звiльненiй вiд гунiв територii Чжан Цянь на чолi вiйська здiйснив перехiд через Небеснi гори i вийшов до озера Жехай (нам з вами бiльше знайома його тюркська назва – Іссик-Куль, що в перекладi означае «гаряче озеро»).

Перехiд через Центральну Азiю вiд Тянь-Шаню до кордонiв Китаю був останньою подорожжю Чжан Цяня. Помер вiн, очевидно, в 112 роцi до н. е. А десять рокiв по тому кордони Китаю розширилися до Усуня i Даваня, i на землях, що iх вiдкрив для Китаю Чжан Цянь, було засновано чотирнадцять нових провiнцiй.

Великий шовковий шлях, що вiдiграв величезну роль у зближеннi Європи й Азii, проiснував близько ста рокiв. Потiм вiн був занедбаний i вiдродився пiсля подорожi iншого китайця – Чань Чуня в 1221–1223 роках.

Чань Чунь, iм’я якого в перекладi означае «Вiчна весна», був настоятелем даоського монастиря i вiдомим фiлософом. Коли Чингiсхан покликав його до себе, щоб довiдатися вiд мудреця таемницю вiчного життя, йому було вже 72 роки.