Унікальні сторінки географії. Визначні географічні відкриття

Цьому, передусiм, перешкодили подii в краiнах Пiвнiчно-Захiдноi Європи. Ослаблення Норвегii, поразки вiкiнгiв i припинення постiйних зв’язкiв iсландцiв i гренландцiв з материком серйозно ускладнили життя переселенцiв на островах Пiвнiчноi Атлантики й у Новому Свiтi.

Географiчнi вiдомостi про знову вiдкритi землi залишалися дуже непевними. Наприклад, вважали, що Гренландiя i Вiнланд з’еднуються на пiвночi мiж собою i з Європою. Саме таке зображення вiдбите на картi датчанина Клавуса, що датуеться 1427 роком.

І дiйсно, колись усе було так, але тiльки не в тi часи, а кiлька десяткiв мiльйонiв рокiв тому, у далекому геологiчному минулому.

Де розташованi вiдкритi вiкiнгами землi, зокрема Вiнланд, точно не встановлено досi. Деякi вченi припускають, що це – пiвострiв Флорида, де росте дикий виноград. Однак так далеко на пiвдень вiкiнги навряд чи допливали.

У другiй половинi XX столiття при археологiчних розкопках на островi Ньюфаундленд було виявлено слiди поселення вiкiнгiв: укритi дерном напiвземлянки, кузня, лазня, навiс для човнiв, черепки посуду.

Тут не було нi зброi, нi людських останкiв. Виходячи з цього, тут зупинялися Лейф Щасливий з товаришами. Адже наступнi хвилi европейцiв боролися з мiсцевими мешканцями, а iхнi поселення, швидше за все, були знищенi.

Арабськi торговельнi шляхи

Рубiж VIII–IX столiть був для краiн Арабського халiфату справжнiм Золотим вiком. Наука та культура досягли в цей час небувалого розквiту. Цьому сприяло насамперед те, що народи, якi входили до арабського свiту, мали спiльну релiгiю (iслам) i спiльну арабську мову.

Окрiм того, арабська цивiлiзацiя успадкувала велику частину наукових знань античностi. Працi видатних фiлософiв, iсторикiв та географiв було перекладено арабською мовою. Крiм того, арабськi вченi створили едину систему термiнiв, яку потiм запозичили iншi народи.

Серцем Арабського халiфату був Багдад. У це мiсто звiдусiль з’iжджалися вченi: халiф надавав iм i кошти, яких вистачало на безбiдне життя, i iнструменти для роботи.

Тому не дивно, що невдовзi на небосхилi арабськоi науки засяяли зiрки нових, самобутнiх талантiв.

Одним iз засновникiв арабськоi науки був найвидатнiший середньоазiатський вчений на iм’я аль-Хорезмi (787 – близько 850 р.). Це була людина енциклопедичних знань. Аль-Хорезмi прославився як великий математик (головною його книгою вважають трактат з арифметики й алгебри «Книга про вiдновлення та протиставлення»).